«Вони замінили Божу правду на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. Тому видав їх Бог ганебним пристрастям: жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, залишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли на собі відплату, відповідну їхньому обману »   (Рим. 1: 26-27).

Сьогодні гомосексуалізм перетворився на Заході в потужну – і вже політичну – силу, яка, набуваючи щораз агресивнішої форми, нав’язує свою практику на всіх рівнях і в усіх сферах суспільного життя. Просування гомосексуальної мафії до висот світової політики здійснювалося непомітно, довгий час її не сприймали серйозно, розглядаючи як одну з меншин, яка не становить небезпеки. Накінець, коли, нагромадивши потенціал і створивши розгалужену мережу допоміжних структур, ця мафія вийшла на міжнародну арену, з’ясувалося, що «сексуальна меншість» рветься до того, щоб стати «сексуальною більшістю» і диктувати свої умови іншим.

Релігійні витоки содомізму

З моменту утвердження християнства в Римській імперії і аж до ХІХ століття мужоложство розглядалося як протиприродне збочення і розпуста. Таке ставлення було обумовлене чіткою позицією Християнської Церкви, яка оцінює це явище як смертельний гріх, що повністю змінює особистість, як протиприродний блуд ( «блуд, вчинений проти природи»), як пристрасть, яка перейшла в звичку, тобто як хворобу душі. Відповідно, і цивільне право кваліфікувало його як злочин проти суспільної моралі, що підлягає кримінальному покаранню.

У Книзі Буття цей гріх, єдиний з усіх, визначається як «гидота»: «І сказав Господь до Мойсея: А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, то обидва вони будуть конче забиті; гидоту вчинили вони; кров їхня на них »(Левіт, 20:13).

Крім того, Біблія розкриває демонічне, окультне значення содомізму. Дійсно, біблійна історія з міста Содому свідчить, що воно представляло собою сатанинське співтовариство, яке втілювало содомократію, в якій відповідне дійство мало культовий характер (причому крім Содому було ще 4 таких міста, тобто це не було винятковим явищем). Коли Бог, дізнавшись про безбожну поведінку мешканців Содому і Гоморри, послав туди двох ангелів і Лот запросив їх переночувати, всі городяни, «від малого аж до старого» оточили його будинок. Содомляни зажадали від Лота: «Виведи їх до нас; ми пізнаємо їх », тобто зґвалтуємо. Зрозуміло, що вони шукали не чуттєвої насолоди, їм потрібно було здійснити ритуальний акт з прибульцями, кинувши їх на вівтар свого божества, тобто сатані. Саме за це і спалив Господь Содом і подібні йому міста.

Содомізм являє собою не просто ритуальний акт, але релігію, яка бере на себе відповідальність за блюзнірське перекручування образу Бога, виявляючи за Нього диявола. Найповніше це було представлено в каббалі, таємному юдейському вченні, яке виникло в часі перебування юдеїв у Вавилоні, де вони близько спілкувалися з халдейскими жерцями.

Бог (Ен-Соф), за вченням каббали, є нескінченним ніщо, що поєднує в собі дух і матерію, жіноче і чоловіче …. Чоловічий принцип випливає з правого його боку, жіночий – з лівого. Перша людина, Адам був також духовною двостатевою істотою – андрогіном. Але спокусившись  земними речами, він придбав плотське тіло і, виділивши з себе жіноче начало, виявився розділеним на статті. Разом з Адамом було створено безліч душ, які складали колективно одну душу і які на небі також були андрогінні, але при народженні їх цілісність розщеплюється, і вони втрачають досконалість і гармонію. Так каббала інтерпретує гріхопадіння, і оскільки мета життя – це звільнення від плотського тіла, повернення в попередній цілісний стан і злиття з божеством, то і поділ статтей розглядається як тимчасове явище дисгармонії, що веде до космічного хаосу.

Пов’язані з каббалізмом антихристиянські таємні, окультні товариства і секти гностиків і маніхеїв надавали содомії сакральний зміст. Виходячи з дуалістичного світогляду (дух – добро, матерія – зло) і вважаючи видимий світ і плоть витвором зла, а носіїв «гносиса» – «обраними», вони відчували себе абсолютно вільними від норм загальноприйнятої моралі. Тут мова йде про бунт … проти людської долі, проти самого буття, світу і навіть Бога. Відкидаючи любов, гностики і маніхеї відкидали і шлюб, і народження потомства, вважаючи шлюб долею нижчих. Утримуючись від подружнього життя, небажанням продовжувати людський рід, вони тим самим стають на перешкоді Творцю. Відбираючи в людей тайну шлюбу і замінюючи його гомосексуалізмом, гностики стверджували, що це позбавить людину від парного індивідуалізму, від егоїзму любові і сім’ї.

Таке ж дуалістичне бачення світу і ставлення до сім’ї та шлюбу спадково передалося і іншим сектам. Аналогічний гріх був поширений серед лицарів ордену тамплієрів. Після таємної посвяти обітниця цнотливості, бідності і слухняності втрачала для них будь-який сенс, і замість смирення тут процвітали розпуста, розбещеність і релігійна байдужість. Спадкоємцями і охоронцями вчення тамплієрів стали шотландські франкомасони, яким належала першість у формуванні вищих ступенів руху вільних каменярів.

Зі зміцненням  позицій масонства і з розвитком створеного ним ідейного руху Просвітництва всередині західної еліти почало змінюватися ставлення до мужоложства. Відомий англійський «просвітитель» XVIII століття Ієремій Бентам, автор теорії утилітаризму, стверджував, що сенсом людського життя є прагнення до насолоди, і що содомізм – це не хвороба, а добровільний, свідомий вибір людини, і оцінював це явище як позитивне.

Вперше кримінальне переслідування відносно содомітів було скасовано у Франції в 1791 р, що стало наслідком революційного масонського перевороту і прийняття Декларації прав людини і громадянина.

Гріх перетворюють в хворобу

Фемінізм

Ситуація  міняється в кінці ХІХ – напочатку ХХ ст., коли сформувався феміністичний рух, який спрямував свою діяльність на  відносини між статями. Вирішальну роль в його становленні посіли все ті ж масонські кола, які за завдання мали нав’язати жінкам антихристиянські лібертаріанські погляди і вивести їх з лона Церкви.

Створений як рух за рівні політичні права, фемінізм дуже швидко сконцентрувався на вимозі зміни становища жінки в родині і перегляді її соціальної місії в цьому світі. Поставивши вимогу надання жінкам права на використання протизаплідних засобів, а згодом і на аборти, тобто дітовбивство, радикальний фемінізм перейшов до пропаганди вільного кохання і заперечення шлюбу, а з часом набув яскраво вираженого мальтузіанського характеру.

Мальтузіанство – демографічна теорія, згідно  якої зростання населення значно перевищує зростання виробництва продуктів харчування, внаслідок чого неконтрольоване зростання населення неминуче приведе до голоду. Це вчення рекомендує прагнути до обмеження дітонародження, щоб полегшити злиденність серед малозабезпечених верств. Зараз мальтузіанство розглядається як важлива складова частина класичної економічної теорії.

У той час виникає безліч добре фінансованих феміністичних груп та асоціацій.

Найпоказовішою у цьому  стала діяльність американської феміністки Маргарет Сенгер, яка заснувала в 1914 р журнал «Жіночий бунт» (з гаслом «ні богів, ні господарів»), де вперше був використаний термін «контроль над народжуваністю». У 1946 році Сенгер заснувала Міжнародний Комітет Планування Сім’ї (International Committee on Planned Parenthood), перетворений пізніше в Міжнародну Асоціацію Планування Сім’ї, що стала незабаром стала найбільшою в світі міжнародною неурядовою організацією з планування сім’ї. Сенгер вважала, що контроль над народжуваністю «веде білу расу по шляху знищення неповноцінних» і пропонувала примусову стерилізацію для тих, кого вважали непридатним для продовження роду. Сенгер була прихильницею планування сім’ї будь-якими методами: «Найбільше  милосердя, яке велика сім’я може зробити для свого немовляти – це вбити його». Вона відзначала, що аборти є  шкідливішими для здоров’я матері, ніж контрацепція, але вважала, що жінка повинна застосовувати будь-які заходи, щоб обмежити кількість власних дітей заради свого прагнення до свободи. Вона серйозно вплинула на легалізацію контрацепції в США і поширення протизаплідних таблеток. У 1966 році Міжнародна Асоціація Планування Сім’ї стала присуджувати щорічну премію імені Маргарет Сенгер «особі, що відзначилася і визнана лідером в боротьбі за репродуктивне здоров’я та репродуктивні права». Премією були нагороджені Джон Д. Рокфеллер III, Кетрін Хепберн, Джейн Фонда, Хілларі Клінтон і Тед Тернер.

За повідомленням британської “Таймс”, колишня перша леді і держсекретар США Хілларі Клінтон є таємною лесбіянкою. Вона першою з президентських дружин взяла участь в гей-параді, багато зробила для зміцнення становища ЛГБТ як сенатор. Вона підтримала закон про фінансування боротьби зі СНІДом і лобіювала включення сексуальної орієнтації в закон про злочини з мотивів ненависті.

Теософія

Увесь цей період окультно-масонські кола, залишаючись в тіні, контролювали феміністичний рух, спрямовуючи його в потрібне їм русло. Періодично вони «засвічувалися», щоб нагадувати лідерам  революційного співтовариства(яке формувалося) про його головні цілі. Одним з таких рупорів масонства була відома представниця теософії, масонка 33 ступеня Анни Безант, яка на конгресі вільних мислителів в Брюсселі в 1880 р проголосила: «Перш за все, треба перемогти Рим і його пророків, всюди боротися проти християнства і вигнати Бога з небес».

Теософія, як найбільш популярне окультно-містичне вчення того періоду, засноване всесвітньо відомою окультисткою Оленою Блаватською, представляло поєднання і узагальнення спадщини каббали, гностицизму, герметизи, маніхейства, буддизму та індуїзму, на основі яких були сформульовані догмати сучасного окультизму. При всій своїй ніби-то терпимості до інших релігій і філософій, теософія виявляла ненависть, в першу чергу, до Православ’я. Головний «внесок» Блаватської полягав у формулюванні ідеї про «новій  світ», в якому буде домінантною шоста раса, що володіє більш розвиненим розумом, і яка,наразі, тільки формується. Остання, в свою чергу, почне «приготування» для сьомої раси, яка буде представлена ​​вже чистими духами і з появою якої людство завершить цикл свого земного розвитку і переселиться на іншу планету, щоб почати новий цикл.

Сигізмунд Фрейд

У цих умовах і складається нова оцінка мужоложства, як «природний стан». Захисники збоченців домоглися того, що загальне ставлення до мужложства пом’якшало: якщо раніше його розглядали як моральний порок, за який карали, то тепер воно перейшло в розряд психічної хвороби, яку треба лікувати. У 1869 р для нього був придуманий термін «гомосексуалізм», а в 1886 р психіатр Ріхард Крафт-Ебінг охарактеризував його як «дегенеративне захворювання». Новий статус гомосексуалізму дозволив його представникам виставляти себе в якості жертви і відгородитися від агресії суспільства (хворих не можна засуджувати, їм потрібно співчувати).

Однак щораз ширше поширення гомосексуалізму у вищих колах західного соціуму, особливо в середовищі інтелектуальної та культурної еліти, сприяло тому, що серед сексологів і психологів, зайнятих вивченням сексуальних аномалій, почалися спроби реабілітації носіїв цієї вади. Значний внесок в цьому зробив Сигізмунд Фрейд, член єврейської масонської ложі «Бнай Брит», завдяки якій і була розкручена і популяризована в світовому масштабі його теорія психоаналізу. Відомо, що Фрейд не просто мав потяг до практичної магії і окультизму, він фактично створив свій власний секретний масонський орден з таємними зборами і своєю власною мовою.

Фрейд активно виступив  з критикою погляду на гомосексуалізмяк на результат дегенерації і представив його як форму психосексуальної орієнтації, яка залежить від «вибору об’єкта»,який здійснюється відповідно до свого власного образу . Особливо цінним для подальшої декриміналізації гомосексуалізму були його висновки, що «всі люди здатні до вибору об’єкту однакової з собою статі і проробляють цей вибір у своєму несвідомому» і що психоаналіз дозволяє виявити у кожного «елемент гомосексуального вибору об’єкта».

Хвороба стає нормою

«Сексуальна революція» в США і формування «ЛГБТ-спільнот»

Таким чином, в кінці ХІХ ст. ставлення до мужоложства пом’якшало, з розряду пороку і гідного кари вчинку воно перейшло в розряд психічного захворювання. Радикально ж ситуація змінилася з початком «сексуальної революції» 60-х років ХХ століття, яка оголосила відкриту війну всім традиційним цінностям, нормам і засадам. Головним результатом «сексуальної революції» стало формування «ЛГБТ-спільноти» (лесбіянки, геї, бісексуали і трансгендери), яка заявила про себе як про носія особливої самосвідомості і представника нової субкультури. «ЛГБТ-спільноти» починають політичну боротьбу за визнання гомосексуалізму нормальним, альтернативним способом життя (щорічні «гей-паради» ( «gay pride») під гаслом захисту «прав Людини»). Під їх тиском в 1973 р Американська психіатрична асоціація (АПА) виключила гомосексуалізм зі списку психічних захворювань, а 17 травня 1990 року це зробила Всесвітня організація охорони здоров’я (цей день тепер відзначається ЛГБТ-спільнотою як Міжнародний день боротьби з гомофобією).

Іншими словами, збочення мужоложства було узаконено і почало розглядатися як один з варіантів норми, як «альтернативний» спосіб життя. Шлюзи відкрилися, і патологія стала поширюватися на Заході з неймовірною швидкістю. «ЛГБТ-спільнота» поставила своїм завданням «зняття з гомосексуальності маркера патології або відхилення» в законодавствах всіх держав, що ми і спостерігаємо, починаючи з 90-х років. Паралельно йшов процес повсюдного скасування покарання за мужоложство, яке тепер вважається протизаконним лише в деяких країнах Африки та Азії. У Росії відповідна кримінальна стаття була скасована в 1993 році, коли країну готували до вступу до Ради Європи.

Створений американським художником-активістом Гилбертом Бейкером веселковий прапор для «гей-парадів» перетворився на символ руху. Фактично він відтворював один із символів «Нью Ейдж»: за допомогою веселки в ньому позначається міст між індивідуальною людською душею і «загальним надрозумом», тобто Люцифером.

Головне, чого в підсумку домоглася ЛГБТ-спільнота – це початку докорінної зміни ставлення суспільства до гомосексуалізму. В американській соціології і психології його перестали розглядати як патологію або відхилення і почали визнавати як одну з форм «сексуальної орієнтації» поряд з гетеросексуальною і бісексуальною.

«Нью Ейдж»

«Сексуальна революція» в США співпала з новою, вже більш потужною хвилею окультизму, представленого рухом «Нью Ейдж», який став наступником колишніх езотеричних навчань і претендентом на створення останньої світової синтетичної релігії, покликаної замінити християнство.

Метою «Нью Ейдж» є тотальна зміна світового порядку шляхом духовної перебудови людини для досягнення нею стану «божественної всемогутності», що робить її здатною керувати світом. Саме це вчення і дало найбільш розвинене релігійне обгрунтування гомосексуалізму, запропонувавши свій шлях до порятунку людини.

«Нью Ейдж» повністю відтворює вчення каббали про першу людину як про богоподібну духовну андрогіне, цілісність якої в результаті матеріалізації розпадається на дві половини. Стать є, таким чином, ущербленою обмеженістю, розділеністю, що приводить людину до смерті і тління. Щоб врятуватися, людина повинна повернутися в колишній духовний стан цілісності і з’єднатися з божеством. Починає вона пошук цієї цілісності вже в цьому житті. Оскільки з’єднуючись з Євою в шлюбі, Адам не може з’єднатися з нею по-справжньому в одне ціле, він залишається неповноцінним чоловіком, а вона – неповноцінною жінкою. Тобто, поки чоловік прагне до мужності, він не може знайти гармонію, так само, як і жінка, яка прагне до жіночності. Тому і божественний порядок шлюбу залишається їм ненависний. Для відновлення андрогінної єдності чоловік повинен зібрати в собі жіночі начала, а жінка – чоловічі. Ця «цілісність», як вчить «Нью Ейдж», відтворюється через вихід за межі своєї народженої статі, що досягається через гомосексуальні і лесбійські зв’язки.

Це і є ньюейджівська «теологія відновлення»: щоб повернутися в стан первозданного гармонійного безсмертного андрогіна, необхідно стати чоловікожінкою через гомосексуалізм і лесбіянство. Більш того, андрогінізація призведе до народження якогось нового, ангелоподобного виду, тієї самої сьомої раси Блаватської, яка буде складатися з одних тільки духів. Тому для «пророків» «Нью Ейдж» гермафродит – це єдина норма, і символом його є нерозривне злиття протилежностей – Інь-Янь. А поділ статтей є аномалією, і все, що пов’язане з сімєю,що накладає культурні обмеження для самовираження людини, повинно бути скасоване.

Таким чином, гомосексуалізм в трактуванні «Нью Ейдж» – це не просто виклик сучасному суспільству і його традиційній моралі, це підготовка до проголошення та утвердження «релігії содомізму», яка в якості нової, екуменічної релігії III тисячоліття повинна замінити християнство.

Поява терміну «гендерна ідентичність»

У 90-ті роки серед гомосексуалістів виділяється радикальна течія, яка приступила до розробки довгострокової стратегії руйнування природного стану речей через знищення відмінностей між статями як такими. Всі прояви, пов’язані з біологічними відмінностями між чоловіком і жінкою, були оголошені міфами, а гетеросексуальність – однією з можливих форм поведінки. Мовляв, «соціальна стать» (гендер) повинна визначатися особистим вибором людини і може змінюватися в залежності від потягу. Проповідь цієї тези і почали називати «гендерною ідентичністю».

Посівши домінуюче становище в «ЛГБТ-спільноті», радикали від педерастії приступили до реалізації світової сексуальної революції, спрямованої на «відчуження» людини від її статі. Вони домоглися того, що поняття «гендер» і «гендерна ідентичність» утвердилися не тільки в соціології, але і в правовій сфері, перетворившись під назвою «сексуальна орієнтація» в елемент споруджуваного нового світового сексуального порядку.

А це в свою чергу заклало підвалини для тотального руйнування суспільних відносин. Справа в тому, що, хоча поняття «сексуальна орієнтація» і вважається ширмою для гомосексуалізму, в жодному міжнародному документі, в жодному національному законодавстві воно не конкретизується, так що статус норми можна надати будь-якій сексуальній орієнтації. Тобто будь-який сексуальний акт, навіть такий, що  трактується сьогодні як злочинний, але здійснений за «добровільною згодою», може стати узаконеним. Це відноситься і до полігамії, і до поліандрії (декілька чоловіків), і до сексуального мультипартнерства, і до бісексуальності, і до інцесту, і, нарешті, до педофілії та зоофілії (причому педофілія буде допущена швидше, ніж зоофілія, в силу згуртованості захисників природи) . Все тепер залежить від ступеня «просунутості» верхів суспільства.

Юридичне визнання содомського лобі

Реабілітація гомосексуалізму, яка відбулася, привела не тільки до різкого зростання чисельності збоченців, але до подальшої консолідації цієї агресивної спільноти з метою переходу до нових форм експансії. Не задовільняючись легалізацією, содоміти та інші представники «ЛГБТ-спільноти» зажадали для себе особливого статусу і особливих прав, які дозволили б їм відкрито пропагувати і нав’язувати свою думку і свій спосіб життя. Ввівши термін «сексуальні меншини», яке використовується тепер і в юридичних документах, вони почали домагатися не тільки включення прямої згадки про них в антидискримінаційних законах, а й за прийняття окремих законів про «сексуальні меншини» і навіть за пряме визнання «сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності »в статтях конституцій держав.

Сформувавши впливове лобі в міжнародних організаціях, «ЛГБТ-спільнота» домоглася включення в 1993 р Міжнародної асоціації гомосексуалістів і лесбіянок в число організацій, акредитованих при ООН. У тому ж році Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) в своїх документах стало визнавати гомосексуалістів як «особливу соціальну групу», а в 1995 р ООН внесла порушення прав сексуальних меншин в перелік порушень основних прав людини.

Найбільш послідовним і безкомпромісним захисником прав збоченців став Європейський союз:

• У 1994 р Європарламент прийняв резолюцію «Рівні права для гомосексуалістів і лесбіянок в ЄС», автором якої була Клаудія Рот, представник Партії зелених ФРН.
• У 1997 р в новий Амстердамський договір була внесена поправка, що дає Євросоюзу юридичні підстави для боротьби з дискримінацією на ґрунті сексуальної орієнтації.
• Заборона на таку дискримінацію була закріплена в 2000 році і в Хартії про основні права громадян Європейського союзу.
• У 2006 р Європарламент прийняв Резолюцію «Про гомофобії в Європі», в якій неприйняття збоченців характеризуються як «ірраціональний страх і огиду до гомосексуальності, лесбійок та геїв, бісексуалів і трансвеститів, засновану на забобонах подібних расизму, ксенофобії, антисемітизму та сексизму». Причому серед форм, в яких може виявлятися гомофобія, перераховані не тільки переслідування і вбивства, але і репліки, які містять підтекст ненависті , глузування й образи словом. Дійшло до того, що деякі експерти пропонують класифікувати гомофобію як «нетерпимий розлад особистості» в одному ряду з расизмом, і в недалекому майбутньому за це, можливо, будуть поміщати в психіатричну лікарню.

Пропаганда «одностатевих шлюбів»

Головну ж увагу содоміти зосередили на пропаганді одностатевих «шлюбів» (спілок), в лоні яких вони могли б виховувати собі подібних. Найбільш люто відстоюють цю лінію Європейський союз та Рада Європи, які проводять в цій сфері жорсткий політичний курс з опорою на широкий набір юридичних інструментів.

Протягом останніх 20 років Європарламент прийняв серію резолюцій, що вимагають визнати законними відносини між гомосексуалістами і дозволити їм всиновлювати і виховувати дітей. Особливо постарався Європейський суд з прав людини Ради Європи, який затвердив право на недискримінацію в області сексуальної орієнтації, відповідно до чого потрібен особливо серйозний привід, щоб виправдати відмінність у ставленні до одностатевих і неодностатевих пар.

Маючи таку підтримку, «ЛГБТ-спільнота» почала просувати одностатеві союзи, спочатку у вигляді «зареєстрованих партнерств», які сьогодні визнані в 20 країнах, а потім вже в формі «шлюбів», які існують на сьогоднішній день вже в 15 країнах і деяких штатах США і Мексики. Зараз подібні законопроекти знаходяться на розгляді в Люксембурзі, Непалі та Парагваї.

Те, що відбувається сьогодні в «передовій» Європі, пропонується в якості моделі для всього людства.

«Права Анти-людини» замість «прав Людини»

З початком світової кризи 2008 р і відкритим проголошенням глобальною елітою необхідності «нового світового порядку» політика утвердження прав содомітів перейшла на новий рівень. По-перше, вона набуває загальносвітового масштабу, по-друге, захист прав содомітів приймає форму агресивного придушення і витіснення традиційних сімейних і громадських цінностей під виглядом боротьби з гомофобією.

У 2008 р вперше в історії ООН з ініціативи Франції, Нідерландів і ще деяких держав на 63-й сесії Генеральної асамблеї була прийнята Декларація прав людини в сфері сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, яку підтримала третина держав: на сьогодні її підписали 68 країн. Наслідком цього стало повсюдне посилення захисту «прав» содомітів, що виявилося в прийнятті нових законів, які передбачають покарання за злочини на ґрунті гомофобії.

Сьогодні одностатеві союзи вимагають виключення із законодавства поняття статі, тобто чоловіка і жінки як основи людського суспільства. Замість них повинні бути згадані якісь безстатеві істоти – «шлюбуючий А», «шлюбуючий Б», «батько А», «батько Б», «партнер А», «партнер Б», які вводяться не тільки в цивільний кодекс, а й в юридичні документи, що регулюють питання праці, соціального забезпечення та ін. Таким чином, «чоловік» і «жінка», «чоловік» і «дружина» як суб’єкти права зникають. В результаті, в рамках правового поля, змінюється структура сім’ї як такої. Оскільки ж одностатеві шлюби припускають право на усиновлення дітей, це змінює і характер спорідненості, перекреслюючи зв’язки з біологічними батьками і залишаючи дітей без коренів. Тобто, законодавчим актом намагаються змінити біологічну реальність і створити новий людський рід.

Таким чином, ми бачимо, що утвердження одностатевих шлюбів – це пріорітетний політичний курс ЄС і Ради Європи, що має далекосяжні наслідки і має широкий набір відповідних юридичних інструментів.

Фінансування

Одночасно розширюється і фінансова база міжнародної «допомоги» збоченцям. У 2009 р Франція, Нідерланди і Норвегія створюють перший в історії Фонд міжнародної підтримки «Права людини, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності» для боротьби проти гомофобії і трансфобії і керований спільно державами-донорами і неурядовими організаціями, що спеціалізуються по захисту прав людини. Займається він  фінансуванням акцій на захист прав содомітів. Цікаво при цьому, що адміністративне та фінансове управління фондом здійснює французьке Міністерство закордонних справ. У липні 2010 р був створений перший управлінський комітет, що складається з представників спонсорів фонду (посольств Норвегії, Нідерландів, французького МЗС) і НВО (Амністії Франції, Міжнародної федерації з прав Людини і спеціалізованих НУО ЛГБТ співтовариств).

У лютому 2011 р комітетом були розроблені три пілотні проекти, які були реалізовані протягом 2 років.

• Перший був спрямований на досягнення толерантності на всіх рівнях за допомогою медіа-кампаній, тиску на законодавців (виявлення суперечностей між національним законодавством та міжнародними конвенціями) і безпосереднього захисту гомосексуалістів.
• Метою другого стала безпосередня співпраця з населенням, щоб налаштовувати його на користь ЛГБТ-спільноти, а це демонстрування документальних фільмів, проведення відповідних кінофестивалів і демонстрацій, надаючи при цьому особливу увагу університетам.
• Третій проект присвячений досягненню юридичного визнання асоціацій гомосексуалістів, що боряться проти дискримінації.

Фонд активно фінансує НУО, профспілки, університети, ЗМІ, національні інституції з прав людини.

Содомська мафія і всесвітня содомократія

Як бачимо, содомська мафія перетворилася сьогодні в потужну ідейно-політичну силу, яка, набуваючи щораз агресивніших форм, встановлює свій контроль над ключовими сферами культурно-громадського життя. Діючи під виглядом боротьби проти дискримінації і гомофобії (тлумачених вкрай широко і довільно), вони активно утверджують свої виключні права, поступово перетворюючись в касту недоторканих.

Насправді, надаючи своїм правам вже сакрального характеру, содомська мафія починає набувати рис релігійної спільноти. Виставляючи вперед «вуличний гомосексуалізм» і прикриваючись науково-гендерною риторикою, її окультне нью-ейджівське ядро ​​поки не виявляє себе відкрито, але чітко рухається до мети. Діючи відповідно до сатанинської логіки, вона постійно здійснює підміну тлумачень і понять, щоб залучити в свої мережі якомога ширше коло людей, які, будучи вже толерантними, не в силах відрізнити правди від брехні.

Діючи як перевертні, вони використовують соціальну організацію і закони цього суспільства, щоб підірвавши і розклавши його зсередини, побудувати на цих руїнах свою гомосексуальну антицеркву, яка і є антицерквою сатани. Прикриваючись «правами людини», вони ліквідують цю людину, створюючи замість нього безстатеву  істоту – анти-людину. Створюючи свої одностатеві «шлюби», вони ліквідують істинний шлюб, який може бути тільки союзом між чоловіком і жінкою, яких вони заперечують. Створюючи свої «сім’ї», вони ліквідують сім’ю, в якій діти є плід любові між чоловіком і жінкою, позбавляючи відібраних ними дітей роду і племені. Під виглядом «любові» вони знищують справжню любов, оскільки замість сім’ї як «малої церкви», що є союзом люблячих один одного людей, об’єднаних вірою в Бога, вони створюють «малу антицеркву», що представляє союз збоченців-нелюдів, які об’єднані смертним гріхом і служать сатані .

Як тільки ця «спільнота» досягне критичної маси, вона встановить вже всесвітню содомократію, і революція завершиться: їх Содом стане єдиною нормою, а все інше – патологією. Нормою стануть всі вади і збочення, утвердиться загальна сексуальна анархія, коли узаконення шлюбу не матиме ніякого значення, оскільки його замінять самі протиприродні форми співжиття.

 

Автор: Ольга Четверикова, Фонд Стратегічної Культури

(Перекладено на українську мову)

Джерело