Наслідки запропонованих змін до Закону про свободу совісті і релігійні організації

Президенту України

Уряду України

Народним депутатам України

Наслідки запропонованих змін до Закону про свободу совісті і релігійні організації

 

Шановний пане Президенте!

Шановні представники Уряду і народні депутати України!

До 1.2.2011 року мають бути схвалені зміни до закону про свободу совісті і релігійні організації. Якщо сьогодні говориться про редакцію цього закону, то треба, насамперед, наголосити на тому найосновнішому: Україна є християнською державою, територія і мешканці якої є вже понад тисячу років тісно поєднані з християнською вірою. Вона формувала національну і культурну традицію українського народу. Цей факт є історично незаперечним.

Нове формулювання у законі подає ст.6, п.4: „Не допускається обмеження у проведенні наукових, в тому числі релігійних і релігієзнавчих досліджень та поширенні їхніх результатів за ознакою відповідності чи невідповідності будь-якій світоглядній чи віросповідній доктрині.”

Цей пункт є неясним. Що мають на увазі під поняттям релігійних досліджень? Тут вже є прихований засіб ліквідації християнства. Приклад: Правдиві християни, які захищають себе і своїх дітей від деморалізації, і тим порушують стандарти ЄС згідно закону будуть змушені підпорядкуватися так званому релігійному дослідженню. В результаті їх тенденційно і т.зв. науково оцінять як фанатиків чи секту, небезпечну для суспільства. Наслідки т.зв. досліджень можуть бути згідно закону, тобто без можливості захисту, використані для моральної дискредитації осіб чи групи віруючих християн. Їм можуть відібрати дітей через ювенальну юстицію. Якщо вони захищатимуть своїх дітей від шкільних деморалізаційних програм, поєднаних з різними тренінгами, то батьків можуть покарати ув’язненням, як це вже відбулося згідно європейських стандартів в Німеччині та інших державах ЄС. Ці релігієзнавці, які оцінюють християн, можуть бути буддистами, індуїстами чи атеїстами, які неправдиво, необ’єктивно і упереджено оцінюють християнство, але результат їхнього дослідження буде сприйматися як зобов’язуючий для юстиції і міліції. Тому цей пункт мусить бути скасований або ясно конкретизований. Тут є велика небезпека, що на базі закону буде ліквідуватися свобода совісті і правдиве християнство.

Більшість мешканців України визнають себе християнами, тому необхідно і є справедливим, щоб в суспільстві пріоритет християнської спадщини, тобто моральних і духовних цінностей був наглядним Це ніяк не порушує прав моральних нехристиян. Надання переваги модерному релятивізму і плюралізму, який заперечує існування і обов’язковість будь-яких моральних і релігійних цінностей, привело би український народ до втрати ідентичності і легіслативного викорінення християнства. Плоди такого релятивізму вже видно в Європі, яка в новому законодавстві, що базується на гомодиктатурі (див. Лісабонська угода) впроваджує християнофобію, тобто переслідування і покарання таких християн, які респектують Божі закони і заповіді.

Цитата ст.2, п.2: „…у сфері свободи совісті, світогляду, віросповідання та про релігійні організації, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.”

Однак, якщо Україна на першому місці зобов’язується виконувати міжнародні договори ООН, ЄС, Ради Європи і т.д., то ситуація радикально змінюється. Слід зауважити, що багато міжнародних резолюцій (як напр.: резолюція ПАРЄ № 1728(2010)), сучасні європейські стандарти і цінності мають антихристиянський характер і суперечать християнським моральним цінностям, а також і природному та здоровому погляду на сім’ю. Якщо в зміні закону увиразнюється, що Україна буде у відношенні до релігій та свободи совісті виконувати норми міжнародних договорів, то слід зауважити, що християнські Церкви опиняться поза законом, оскільки вже сьогодні їхня християнська наука суперечить постмодерним критеріям і уявам про права людини.

Наступна зміна до закону відкидає будь-яку можливість права заперечення з міркувань совісті, а тому є небезпечною. Цитата ст.4, п.5: «Ніхто не може бути звільнений від виконання своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних чи інших переконань». (напр.: закон змушує лікаря робити аборти, евтаназії, операції транссексуалам… ).

Християнські Церкви, які залишилися вірними Христовій науці, є в гострому протиріччі з гендерним поглядом на людину, з поглядом на гомосексуалізм, ювенальну юстицію, сексуальне виховання дітей і т.д. Міжнародні договори пропагують і схвалюють гомосексуалізм, усиновлення дітей гомосексуалістами, гомосексуальне виховання в школах як невід’ємне право людини. Християнство на противагу цьому залишається незмінним в своїх моральних і духовних цінностях.

Ст.6, п.1: «Державна система освіти в Україні має світський характер. Навчально-виховний процес у державних і комунальних навчальних закладах ґрунтується на засадах світоглядного плюралізму та позаконфесійності».

В школі тепер під маскою науковості запроваджують нові предмети, напр.: «основи здоров’я». Насправді йдеться про цілком протилежне, а крім того в рамках обов’язкового шкільного відвідування доходить до систематичної деморалізації дітей. Навчання часто поєднане з порнографією і аморальними тренінгами. Все це буде схвалювати закон України. Хто буде опиратися, того будуть карати. Пр.: в Німеччині було ув’язнено кілька батьків за те, що відмовилися посилати своїх дітей на деморалізаційні уроки, пропагуючі гомосексуалізм дітей.

Ст.6, п.3: „Педагогічні, науково-педагогічні та інші працівники навчальних закладів зобов’язані здійснювати навчально-виховний процес на засадах толерантності.” Через т.зв. толерантність вже не дозволять розрізняти між добром і злом, між правдою і брехнею, між справедливістю і несправедливістю. Таким чином відміняється будь-яке виховання.

Гей-активісти в основному атакують школи, щоб могли заморити дітей. Цей закон їм вже забезпечує безперешкодну інвазію цієї аморальної ідеології, включно з пропагуванням порнографіїі, різних збочених тренінгів.

Висновок:

Якщо Українське законодавство дасть першість сучасним антицінностям, що базуються на міжнародному праві, то цим автоматично знищить християнство і свою більш, ніж тисячолітню традицію, основану на християнських принципах. Прийняттям антизаконів нормалізується і легалізується деморалізація всього народу і цим приготовлюється прихована дорога до тихого геноциду України (в Україні є 360 000 інфікованих СНІДом, щодня в Україні від СНІДу помирає – 12 молодих людей, а з інших джерел – 70. 90% заражених – це гомосексуалісти). Якщо закон буде толерувати їм поширення вірусу СНІД, то в короткому часі народ вимре.

Зміни до закону, які підготовляє Держкомітет у справах національностей та релігій, нанесуть непоправну шкоду для українського суспільства.

Оцим закликаємо владу України і усіх депутатів, щоб сліпо не схвалили закони для ліквідації християнства, а тим і самознищення народу!

 

Єпископи УПГКЦ

+ Маркіян, ЧСВВр

+ Самуїл, ЧСВВр

+ Ілля, ЧСВВр

+ Методій, ЧСВВр

Львів, 21.1.2011р.

Копії:

• Єпископам православних Церков України і Росії
• Іншим християнським Церквам в Україні
• Мас-медіа України і Росії

 

Адреса: Синод УПГКЦ, вул. Соснова, 3, Львів — Брюховичі, 79491, Україна

www.uogcc.org.ua, www.community.org.ua; pidhirci.community@gmail.com