Рецензія на проект базової навчальної програми «Основи здоров’я 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів»

Міністру освіти і науки, молоді та спорту України

Табачнику Дмитру Володимировичу

Рецензія

на проект базової навчальної програми

«Основи здоров’я 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів»

Шановний, Дмитро Володимировичу.

На затвердженні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України наразі перебуває проект базової навчальної програми «Основи здоров’я. 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів». У результаті затвердження даної програми планується написання підручників з вказаного предмету, які впроваджуватимуться в українських школах.Аналіз змісту даної програми дозволяє диференціювати викладені в ній теми на дві частини: а) відносно соціально нейтральні (пожежна небезпека, обережність у дотриманні правил дорожнього руху, гігієна порожнини рота) та б) вкрай морально і соціально складні у педагогічному контексті (статеві відносини, нарко- та алкозалежність, розповсюдження захворювань, які передаються статевим шляхом, епідемія ВІЛ).

Теми другої частини викликають серйозні занепокоєння, оскільки їх розкриття є небезпечним для дитячої психіки школярів початкових класів, провокуючи дітей на психічні, соціальні та медичні експерименти. Практика введення подібних курсів на сьогодні вже продемонструвала, що акцентування дитячої уваги на здоров’ї часто призводить до виникнення у них різних неврозів, фобій, а також до знущання від однолітків у випадку будь-яких фізичних відхилень у здоров’ї учня. У такий спосіб, негативний ефект на дитячу психіку перевищує очікуваний позитивний ефект.

Наведемо приклади з програми по класах:

1 клас:

• «Профілактика агресії та насилля в дитячому середовищі». Згадування термінів «агресія» та «насильство» призведе до їхнього збільшення. У даному разі, слід робити акцент на поняттях «взаємоповага», «дружба» тощо.
• Дитина демонструє уміння: «повідомляти батьків і вчителів про випадки насилля (бійки, вимагання грошей, знущання, образи тощо)». Виникає питання: у який спосіб дитина може це продемонструвати? Очевидно також, що уміннями «повідомляти» дитину готують до тиску на батьків через використання «прав дитини», сприяючи впровадженню ювенальної юстиції в Україні.
• Інформація про небезпеки в оточенні дитини. В багатьох публікаціях професійних дитячих психологів чітко відзначається про неприпустимість такого інформаційного тиску (подібного до «залякування») на дитячу психіку. Результатом таких курсів стають численні нервові зриви та дестабілізація дитячої психіки.

2 клас:

• «Інфекційні захворювання. Захист від інфекцій, що передаються через кров». Виникає питання про доцільність розгляду інфекційних захворювань, які передаються через кров, у віці 7-8 років. На наш погляд, існує ціла низка захворювань, знайомство з якими може бути корисним для дітей такого віку: захворювання шлунково-кишкового тракту, пов’язані з порушенням режиму харчування та споживання різного року шкідливих та неякісних продуктів (чіпсів, кока-коли, їжі швидкого приготування тощо); захворювання очей від перевтоми внаслідок зловживання комп’ютером; захворювання, які передаються крапельно-повітряним шляхом (ГРВІ).
• Теми «Права дитини. Права дітей з особливими потребами. Права ВІЛ-позитивних дітей». Дана тема має бути взагалі вилучена з програми, оскільки: по-перше, зосередження уваги дитини на її правах буде загострювати непорозуміння між дорослими і дітьми, підсилювати агресію та неслухняність дитини; по-друге, незрозумілим є термін «діти з особливими потребами»; по-третє, потребуватиме пояснення дитині термін «ВІЛ-позитивна дитина», що потягне за собою питання дітей про суть хвороби і способи зараження.
• «Приклади ситуацій, безпечних щодо інфікування ВІЛ», пояснення «що ВІЛ не передається при спілкуванні». Дана тема також має бути виключена з програми, оскільки провокуватиме розмови про способи зараження. Крім того, розробники програми випускають передбачену вітчизняним законодавством карну відповідальність за розголошення медичної інформації.

3 клас:

• «Що таке толерантність. Толерантне ставлення до ВІЛ-позитивних людей». Не зрозуміло чому розробники програми роблять акцент на ВІЛ-позитивних людях? Чому не беруться до уваги люди з ДЦП, з синдромом Дауна, тощо? Або поважне ставлення до етнічних та мовних меншин чи до представників різних релігійних конфесій? Або ще конкретніше: до тих, хто носить окуляри, до тих, хто носить брекети, просто до беззахисних та слабких, тих, хто не може відповісти ударом на удар? Багаторазове повторення однієї і тієї ж теми видає тенденційність авторів, зацікавлених в інформуванні на цю тему.

1. клас:

• «Поняття про ВІЛ і туберкульоз. Інфекційні хвороби, що набули соціального значення. Факти і міфи про туберкульоз і ВІЛ/СНІД». Автори пропонують: дотримуватися порад щодо захисту від інфікування туберкульозом та ВІЛ; надавати допомогу людям з особливими потребами, ВІЛ-позитивним дітям. Вважається доцільним виключення з програми цієї теми із вказаних вище причин.
• «Критично ставитися до реклами алкоголю і тютюну». Нагадування про шкідливість паління, вживання алкоголю, наркотиків у даному віці може призвести тільки до зацікавленості дітей спробувати шкідливі речовини. У цьому ж класі потребує також видалення блок знань, де дітям пропонується «демонстрування уміння»: аналізувати позитивний і негативний вплив друзів; чинити опір тиску однолітків. Неприпустимо змушувати дитину демонструвати негативні явища життя, вимагати демонструвати негативний вплив друзів тощо.
• «Практична робота: виконання проекту позбавлення від шкідливої звички». Виконання даного проекту передбачає наявність у школяра шкідливої звички у четвертому класі.

Позитивно оцінюючи намагання розробників програми сприяти покращенню здоров’я дітей, треба констатувати, що програма має низку суттєвих недоліків пов’язаних з передчасним розкриттям соціально-небезпечних питань, без будь-якого врахування особливостей вікової психології та духовної складової життя людини. Зокрема,

• Виникає занепокоєння перенасиченість програми інформацією про ВІЛ, що призведе до негативного ефекту — до передчасного формування інтересу як до статевого життя, так і до вживання ін’єкційних наркотиків. На наше переконання, проблемою ВІЛ інфекції треба боротися не шляхом навчання «толерантного відношення до ВІЛ-позитивних», і тим більше не шляхом розвінчування «міфів про ВІЛ», а шляхом стриманості від статевих стосунків (у дитячому віці і аж до шлюбу), що передбачає також нерозкриття даної теми у дитячому віці. Замість передчасного надання інформації про ВІЛ пропонується виховання дітей на основі вітчизняних традицій, до яких відносяться сімейні цінності, повага до дорослих, повага до ближнього.
• Багаторазове повторення про шкідливість тютюну та алкоголю виступає провокуючим фактором у зацікавленості дитини даними шкідливими речовинами. Крім того, практичні вправи із позбавлення цих звичок створюють ілюзію позбавлення від них просто, без докладання особливих зусиль. Подібна імітація, особливо у дитячому віці (9 років) деформує відчуття реальності, надаючи впевненості дитини у спробі і легкій відмові (подібно до «перезавантаження» у комп’ютерній грі).
• Всебічне інформування дитини про «небезпеки» оточуючого світу (у т.ч. у побуті) створює відчуття незахищеності, тотальної катастрофічності навколо, навіть у родинному колі. Аналіз програми демонструє, що майже половину матеріалу — попереджувально негативного, ніж позитивного змісту. Програма насичена словами: протидія, згубна дія, небезпека, наодинці, непередбачені ситуації, причини ДТП, способи тиску, опір тиску, факти і міфи, інфекції, туберкульоз, ВІЛ, діти, які живуть з ВІЛ; насильство, небезпечні ситуації, які потребують категоричної відмови; алкоголь, тютюн; небезпечні місця; виконання проекту позбавлення шкідливої звички, агресія і насильство та ін.

Таким чином, рецензована базова навчальна програма «Основи здоров’я. 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів», у разі її впровадження, несе ризики нанесення значної шкоди вразливій дитячій психіці. Дитина, занурена в інформаційне поле, створюване даною програмою, втрачає радість життя, відчуття краси оточуючого світу, стає нервовою в очікуванні лиха («небезпеки») і підозрілою до оточуючих, у т.ч. втрачає довіру до батьків. Теми, підняті у програмі, є протидуховними, спрямованими на руйнування культурного ядра нашого суспільства, сіючи недовіру та страх у серцях наших маленьких громадян.

Шановний Дмитро Володимировичу!

Прошу Вас звернути увагу на ці проблеми і вказані недоліки, які інформують про ВІЛ та шкідливі звички, а також суттєво зменшити теми про потенційні небезпеки оточуючого світу.

Для підвищення якості підготовки програм, що подаються на гриф Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, прошу розглянути питання про можливість залучення до їх розробки також фахівців, рекомендованих Синодальним відділом релігійної освіти і катехізації УПЦ.

Архієпископ Полтавський і Миргородський,

Голова Синодального відділу

релігійної освіти і катехізації

Української Православної Церкви Филип