ЮВЕНАЛЬНА ЮСТИЦІЯ. КОРОТКО

Ювенальна юстиція (ЮЮ) є спрямована на зруйнування традиційної сім’ї. ЮЮ – це мережа непідлеглих державі ювенальних судів та їм підпорядкованих соціальних служб, які через штучне законодавство отримують право контролювати всі сім’ї, навіть благополучні. Самі ж «ювінали» ніким не контрольовані. Туди зможуть звертатися діти зі скаргами на своїх батьків, педагогів та інших дорослих, використовують телефон довіри (гаряча лінія) чи звернувшись безпосередньо до працівників ЮЮ в школі.

На підставі цього ювенальна служба втручається до приватного життя будь-якої родини, відбираючи насильно дітей, віддаючи їх в інтернат чи до т.зв. прийомних сімей. Звичайно, це все робиться під маскою «боротьби з насильством в родині» або «задля зменшення рівня злочинності серед молоді». ЮЮ є однією з складових частин «гендерної політики» ЄС, яку по суті можна охарактеризувати як програму загальної деморалізації суспільства (узаконення гомосексуалізму, сексуальне виховання в школах і дитсадках і т.п.). Причиною забирання дітей з сім’ї може бути:

– поганий догляд за дитиною (ваш син гуляє сам в дворі або сам повертається з школи);

— сліди биття (синяк на коліні);

– погані життєві умови (ви робите ремонт або живете на знімній квартирі);

–антисанітарію (у вас в будинку є собака або кішка, або були розкидані на підлозі іграшки);

– експлуатація дитячої праці (мати привчає дочку мити посуд, прибирати, винести сміття, піти до магазину);

– погане харчування (в холодильнику немає набору продуктів, який, на думку соц. працівника, повинен бути);

–безробіття батьків, нестача в сімейному бюджеті;

– заборона купляти і читати неморальні журнали, переглядати фільми чи Інтернет з епізодами крадежу, насильства, вбивства… (будуть мотивувати, що порушуються права дитини на інформацію).

2.Суди ювенальної юстиції є як держава в державі. Вони підпорядковуються тільки ООН, а не державі, тому повернути дитину можна тільки через Міжнародний суд. Судові справи тягнуться роками, а шанси повернути дитину зводяться до нуля.

3. Закони ЮЮ категорично протирічать Сімейному Кодексу України.

1.      Стаття 1 §2, де вказується одне із Завдань Сімейного кодексу України«забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку».

2.      Стаття 5 §3 про Державна охорона сім’ї: «Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини».

3.      Стаття 151 §1-3 про Права батьків щодо виховання дитини: 1. «Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини»; 2. «Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. 3. «Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства».

4.      Стаття 152 §1 Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання «Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом» (ДИВ.ПАПКА Стаття 1 Завдання Сімейного кодексу України)

4.Жахливим прикладом цієї практики є історія з життя пані Наталії Захарової, яка вийшла заміж у Франції. Оскільки її чоловік (француз) пан Уярі, який вживав наркотики, поводився дуже жорстоко з їх малою донечкою Машою, то пані Наталя з ним розвелася. Французький суд залишив дитину її матері. Через деякий час пан Уярі звернувся до ювенального суду, який негайно і без причин відібрав трирічну Машу від її матері. Вона вже більше десяти років безрезультатно бореться з французькою ювенальною юстицією, щоб їй повернули її улюблену донечку. Однак навіть найвищі міжнародні авторитети були неспроможні змінити рішення ювенального суду, оскільки ювенальна юстиція є практично держава в державі зі своїми власними правилами, над якими не має влади навіть керівництво держави. Терпіння привело п. Наталю до заснування асоціації, яка досліджує принципи ювенальної юстиції та намагається бути потіхою для батьків, яких спіткала така сама доля. Вона зробила шокуюче відкриття. Ювенальні суди у Франції відбирали дітей у батьків на основі шаблонного судового рішення. В переважній більшості випадків в рішеннях змінювали лише імена і прізвища батьків. Найчастіше причиною була т.зв. «задушлива любов батьків». Не існувало реальних причин на те, щоб суд позбавляв батьків батьківських прав, а дітей віддавав в т.зв. прийомні сім’ї.

5.Стаття 1 Європейська конвенція про усиновлення дітей (ETS N 58)

«Кожна Договірна Сторона зобов’язується забезпечити 
відповідність свого законодавства до положень розділу II цієї 
Конвенції та повідомити Генерального секретаря Ради Європи про 
заходи, яких було вжито для цього»

Стаття 6 цієї конвенції «Законодавство дозволяє усиновлювати дитину або двом особам, які перебувають у шлюбі, за умови, що вони обоє здійснюють усиновлення одночасно чи послідовно, або одній особі.

Цитата: „Конвенцією передбачається можливість усиновлювати одній особі.”

Відповідь: Сімейний Кодекс дозволяє усиновити дитину тільки чоловікові і жінці, які живуть в порядному і природньому супружжі. Конвенція тут протирічить Сімейному Кодексу України. Конвенція дозволяє одному чоловікові або жінці, гомосексуалісту чи лесбіянці – якщо є українцями, усиновити дитину. 

Цитата: „Водночас, статтею 212 Сімейного кодексу України (СкУ) забороняється усиновлення українських дітей іноземцями, що не перебувають у шлюбі.“

Відповідь: Це означає, що якщо іноземець живе в подружжі, а згідно європейських стандартів це означає й одностатеві шлюби, то він може усиновити українську дитину.