Гендерна загроза. Погляд з Європи
Прага. Осінь. 2010 рік. По вулицях головної площі столиці вільно розгулюють гомосексуалісти, в кращому випадку тримаючись лише за руку. Йдеш дальше, сподіваючись, що це лише примара. І ось — спочатку не віриш своїм очам, придивляєшся – і дійсно — це двоє мужчин, що стоять, обнімаючись на Карловому мості – відомій історичній пам’ятці країни. Всі святі, що століттями стоять на мості, лише сумно похилили голову.
Одна моя знайома, повертаючись з осінніх покупок – сезону знижок в Празі, їхала дуже розчарованою. На звичайне запитання, ну як там хлопці в Чехії, вона відповіла: була на дискотеці і вражена тим, що її не те, що не запросили ні на один танець, але ніхто навіть і не замітив її присутності. А також — стільки гомосексуалістів вона ще не бачила. Краще на її погляд жити в Україні.
Виразити свій протест публічно – не можна, адже тим ти нарушаєш права людей, їм вільно робити в наш час все що захочуть, дати зауваження також – тебе звинуватять у нарушеній психиці і означать гомофобом (тим, який боїться гомосексуалістів). Дивишся на інших перехожих – теж гидують побаченим. Але чому ж тоді Європа узаконює гомосексуалізм, траннсексуалізм, інтерсексуалізм та інші форми збочень, якщо майже кожен пересічний громадянин проти, а це означає, що більшість проти?
Узаконення збочень відбувається на державному рівні під назвою ГЕНДЕРНА ПОЛІТИКА. В Україні, до речі, гендерна політика впроваджується вже з 2005 року. Спочатку вас переконуються, що гендер – це права жінки. І дійсно, кого не спитай, навіть Прем’єр Міністра Азарова, то всіх вже переконали, що треба допомагати жінці, яка так страждає в наш час. Дивлюся до словника, перевіряю слово гендер, гендерна ідентичність і в Інтернеті – і не вірю своїм очам. Чорним по білому написано, що гендер –це соціальна стать. Мовляв, хватить вже розділяти людей по біологічному роді — на мужчин і жінок, треба їх розрізняти за принципом гендеру – соціальної статі так, як себе людина почуває. Ідеологи ції системи вважають, що гендерна ідентичність не дається автоматично при народженні, але виробляється в результаті соціалізації. Бідні жінки…як їх обманули гомосексуалісти.
Гендерне розділення людей окрім жінок і чоловіків має ще й гомосексуалістів, траннсексуалістів і т.д. Тобто відбувається не лише змішання статей, але і урівноправнення нормального і ненормального на один рівень. Це означає також повний переворот в сімейній політиці і в державі, оскільки здорова сімя – це основа складова частина міцної держави.
Після з’ясування, що змішання ролей і статей не є природнім, а дійсно масово фінансованим і поставленим на державний рівень, тепер стає все на свої місця. Запитайте когось, хто був коли в Європі, чи не здавалися йому дивними відносини між мужчинами і жінками. І кожен українець вам відповість, що ніколи би не взяв типову німкеню за дружину, адже в результаті гендерної політики жінок постійно вчать бути твердими, не піддаватися чоловікам, не уступати ні в чому. Їх вчать, що любляча мама – це давній пережиток і жінка не обов’язково має народжувати дітей. Цього до речі вже вчать і в Україні. Спочатку мене відверто ображало, чому хлопці не уступають місце, не пропускають вперед, а потім я зрозуміла, що джентльменська поведінка і Європі– це застарілий гендерний стереотип. Самі хлопці бояться уступити місце, щоб не показати, що дівчина слабша. Варто сказати, що саме молодше покоління є масово «гендеризованим», страше покоління звичайно не сприймає. Але є і гендерні ідеологи орієнтуються саме на молодь і дітей.
Мужчини, особливо молоді також деградують. Зовнішньо і внутрішньо стають все жіночишими і коли одному моєму знайомому з Голандії я запропонували закрутити лампочку, як мужчині, він дуже образився. Мовляв, не чоловіча це справа. А чия тоді? Ось таке життя Вам без статі.
Саме головне, коли перебуваєш в тій гендерній системі, де тебе атакує гендер через систему освіти, масмедія, то починаєш вірити сам і пропагувати як гендер, так і відкритим способом гомосексуалізм. В голові відбувається незнати що. Спочатку ти ненавидиш цей гріх, а потім, коли постійно чуєш про утиски, починаєш їх жаліти і ненавидіти оту немилосердну більшість. А потім, коли у тебе чи твоїх знайомих появляються друзі – гомосексуалісти, починаєш приймати цей гріх і тобі здається, що «вони» всюди і задумуєшся, а чи немає в тобі якоїсь скритої гендерної ідентичності – лесбіянської чи гомосексуальної чи не дай Бог іншої…Ось так і поширюється гомосексуалізм гігантськими темпами.
Пік гендерної системи – ввести сексуальне виховання з дитячих садочків. Про це нещодавно заявив Вернор Мунозе – спеціальний доповідач ООН. Мовляв треба, щоб дитина могла вибрати собі гендер. Прочитавши перший статевий підручник для дітей молодшого віку в Україні, що широко розповсюджується по дитсадочках в Україні, я вжахнулася. «Деяким хлопчикам подобаються дівчатка, а деяким – подобаються хлопчики». Або «є люди, який не подобається гомосексуальні відносини». Можливо нашим дітям вже треба показувати шприци і як набирати в них наркотик, щоб вони в майбутньому не стали наркоманами. По цьому принципу діє сексуальне виховання. В Каліфорнії згідно гендерного принципу, хлопчики можуть малювати собі губи, волосся чи вдягатися як дівчатка, а підручники по біології в деяких країнах Європи офіційно вказують, що гомосексуалізм – це нормальний спосіб життя.
До речі, в Європі доходить до абсурду, коли Рада Європи заборонила вживати слова мама і тато, щоб не дискримінувати одностатеві шлюби, а зображення мами з дитятком на руках вважається дискримінючим і сексистичним.
Дорогі українці, скоро і нас з вами означать гомофобами і сексистами тільки тому, що любимо свою державу і хочемо зберегти моральність. Будьте уважні, до того, чого вчать ваших дітей в садочках, школах, університетах (як відомо в Україні вже є 5 гендерних кафедр). Будьте уважні, бо гомосексуалісти обдурюють наших жінок, використовуючи термін гендер ніби-то як жіночу рівноправність. Хватить нам гендерної радянщини, коли жінка і так мусила виконувати всю мужську роботу. Підтримуйте наших політиків, серед яких є ще багато чесних людей.
Александра Деревий