РЕЗОЛЮЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КАМПАНІЇ «НЕ ВИРІЗАЙТЕ СІМ’Ю!»
Згідно з Конституцією України та міжнародними документами Держава має зобов’язання перед інститутом сім’ї щодо її розвитку та захисту. Глибоку занепокоєність викликає той факт, що донині влада так і не визначилася зі стратегією розвитку та підтримки сім’ї. Більш того, дії влади щодо інституту сім’ї за останні роки виглядають як некомпетентні й навіть ворожі.
Сьогодні є безліч викликів, які впливають на стан людей і сімей в Україні: сирітство, діти-інваліди та діти з особливими потребами, матері-одиначки, неповні сім’ї, неможливість повноцінно реалізувати свої конституційні права на лікування, навчання, житло, соціальний захист, гідний життєвий рівень. Разом з тим з незрозумілих причин серед усіх викликів держава надає пріоритетну увагу штучно створеній проблемі так званої дискримінації людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. І цьому є багато підтверджень…
1. В проекті широко анонсованих змін до Конституції України Робоча група Конституційної комісії підготувала змінену редакцію статті, яка визначає поняття шлюбу та сім’ї. В чинній Конституції зазначено: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка». В запропонованих змінах написано: «Право на шлюб, створення сім’ї гарантуються законом. Кожен з подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі і сім’ї». Тобто, вилучаються слова «чоловік» та «жінка». У такий спосіб здійснюється спроба закласти конституційну основу для легалізації так званих одностатевих «шлюбів» і партнерств.
2. У листопаді 2015 року уряд затвердив план дій з реалізації «Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року». Цей документ передбачає: легалізацію зареєстрованого цивільного партнерства для одностатевих пар в Україні вже до 2017 року; всиновлення дітей транс-сексуальними людьми; впровадження у навчальний та виховний процес тем про ЛГБТ як про норму сексуальної поведінки; проведення так званих «гей-парадів» за державної підтримки тощо.
3. У листопаді 2015 року Верховна Рада внесла зміни до Кодексу законів про працю. Головна мета цієї ініціативи – впровадити терміни «ґендерна ідентичність» і «сексуальна орієнтація» в національне правове поле. Таким чином була встановлена пряма дискримінація людей і роботодавців (в тому числі – у релігійних і навчальних закладах), які не вважають за можливе працевлаштовувати в себе людей, які ведуть аморальний і неприйнятний спосіб життя.
4. У лютому й березні 2016 року Кабінет міністрів України запровадив посаду Урядового уповноваженого з питань сім’ї та призначив на неї авторитетну особу Адріана Буковинського. Проте за кілька днів під тиском ЛГБТ-організацій і урядових структур інших країн Кабмін без жодного правового обґрунтування скасував своє ж рішення.
5. З 2007 року в Україні триває національна кампанія з вимогою ухвалити закон про заборону пропаганди гомосексуалізму. За дану ініціативу зібрано понад сто тисяч підписів. Відповідний законопроект №8711 був ухвалений у першому читанні. Проте у наступному скликанні парламенту даний законопроект був безпідставно знятий з розгляду і навіть не виносився у сесійну залу для розгляду у другому читанні.
З метою захисту інституту сім’ї та відповідно до:
• Загальної декларації прав людини (прийнятої та проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН), статті 16: «Сім’я є природним i основним осередком суспільства i має право на захист з боку суспільства та держави»;
• Конституції України, статті 51: «Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою»;
• Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 23, яка вказує, що саме сім’я як союз чоловіка й жінки є природною та основною ланкою суспільства та має право на захист з боку суспільства і держави;
• Ухваленої Верховною Радою України постанови «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Сімейна політика України – цілі та завдання»
ВИМАГАЄМО:
1) зупинити процес внесення змін до Конституції України та інших нормативно-правових актів в частині викривлення дефініцій сім’ї, шлюбу, батьківства, материнства й дитинства;
2) вилучити з Кодексу законів про працю та інших законів, законопроектів і урядових документів словосполучення «сексуальна орієнтація» і «ґендерна ідентичність» як таких, що несуть виключно ідеологічне й антинаукове навантаження;
3) зупинити затверджений урядом план дій з реалізації «Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року» у частині легалізації одностатевих партнерств і в частині унормування й популяризації одностатевих сексуальних стосунків як варіантів норми;
4) зберегти й забезпечити функціонування посади Урядового уповноваженого з питань сім’ї та призначити на цю посаду Буковинського А. Й.;
5) проголосувати, підписати й опублікувати закон про заборону пропаганди гомосексуалізму в Україні – задля створення безпечного інформаційного середовища для дітей, підлітків і сімей.
19 квітня 2016 рік.