п/п

К-ть

год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня

Розділ І. Світ, наповнений любов’ю (9 год.)

1

1

Я пізнаю світ.

Краса навколишнього світу.

Діти і природа (малювання).

—   вирізняє красиве й некрасиве, корисне й некорисне в навколишньому світі;

—   пояснює описово (на первинному рівні) зміст вислову «краса навколишнього світу»;

—   розуміє важливість пізнання світу людиною (в роботі, в особистому досвіді людини);

—   називає деякі природні стихії, явища та істоти;

—   виявляє власний художній смак, описуючи явища природи, створюючи малюнок;

—   ставить за мету зберігати красу навколишнього світу.

2

1

Мудрість створеного світу.

Творець. Дні творіння.

—   називає кількість днів творіння та зміст справ, що були тоді виконані;

—   пробує розмірковувати, чому саме таким був порядок творення живих істот (від нерозумних істот до людини);

—   пояснює, чому людину вважаємо головною істотою в природі;

—   висловлює враження від почутого та від почуттів, що в нього виникли під час уроку (задоволення, інтересу, захоплення, любові до Творця тощо).

3

1

Світ природи.

Постійність та змінність Божого світу. Пори року.

Спостереження за природою.

— розмірковує про пори року та інші періодичні зміни в навколишньому світі;

— виявляє спостережливість і обізнаність про світ природи, що знаходиться в його близькому оточенні;

— розповідає в художніх образах про світ навколо себе (відомі вірші чи власні описи тощо);

— намагається ставити питання щодо можливостей пізнання людиною різних об’єктів природи та самої себе.

4

1

Людина – вінець творіння.

Душа людини.

Життя перших людей у раю.

— має початкові уявлення про Божий план створення людини та про життя людей у раю;

— розмірковує про зміст життя і про мету праці людини в цьому світі;

— пробує визначити здібності своєї душі, які Бог дав для розвитку впродовж життя (розум, добре серце, волю, гарні задатки до навчання і роботи);

— виховує в собі повагу до людської праці, яка сприяє здійсненню Божого Промислу.

5

1

Турбота Творця про нас.

— висловлює свої міркування про зміст турботи Бога щодо кожної людини (і, особливо, для самої дитини);

— виховує в собі почуття обов’язку і відповідальності за дари, якими Бог обдарував людину, на відміну від інших живих істот (розум і вільна воля);

— розвиває вміння робити висновки на основі нових знань (бути відповідальним за весь живий світ, дружити з іншими, не ображати їх, не марнувати час на недоречні справи, а слугувати Богу і людям своїми здібностями).

6

1

Ангельський світ.

Ангел-хранитель.

День тезоімеництва.

Традиція святкування: вітання рідних, друзів. Виготовлення листівок.

— виявляє різноманітні почуття та робить власну оцінку цих почуттів від отриманих знань про існування ангельського світу (а особливо, про свого Ангела-охоронця);

— пригадує відомі свята і характеризує їх призначення;

— усвідомлює, чим відрізняється свято свого Ангела-покровителя;

— вчиться висловлювати зміст власних переживань, коли свято приходить у дім (день тезоімеництва свого чи близьких);

— застосовує набуті уміння для виготовлення подарункової листівки.

7

1

Плоди земні.

Хліб земний та Небесний.

Розповідь про мандрування

зернятка. Прислів’я про хліб.

— роздумує про відомі знання на тему «плоди земні», про потребу берегти і шанувати людей праці;

— ознайомлюється з історією створення хліба, який ми маємо на своєму столі;

— наводить власні спостереження про працю хлібороба, пекаря, агронома тощо;

— відповідає на питання, для чого людині Господь заповідав пам’ятати про хліб Небесний (про благодать, з якою люди роблять добрі справи в ім’я Господа, та про духовні дари);

— розуміє, чому люди повинні мати духовний (Небесний) хліб і що для його отримання треба робити (жити за Божими заповідями);

— знає і називає прислів’я про хліб земний та Небесний.

Світ потребує нашої любові. Бережімо красу природи.

— пробує пояснити причини занепаду краси і сили (потенціалу) природного середовища (забруднення річок, землі, спустошення її природних запасів тощо);

— відстоює думку про необхідність захисту й збереження природного середовища, відповідальність за це кожної людини;

— пробує розглядати різні шляхи, якими людина може прикрасити навколишній світ (справами добра і примноження любові до усіх Божих створінь);

— малює (ліпить тощо) свої уявлення на тему «Бережімо красу природи»;

— виконує пісні та читає вірші за темою.

Тематичне оцінювання.

— пояснює зміст вивчених понять і називає завдання людини щодо збереження самої людини і світу (у відповідності до Божого плану про обов’язки людини в цьому світі);

— пробує висловлюватися на теми, що особливо припали до душі дитини (вчиться спостерігати за власними думками та почуттями, дає їм оцінку);

— порівнює набуті знання з попередніми знаннями про навколишній світ.

Розділ ІІ. Моя родина ( 9 год.)

Наш рід. Ми –християни.

— ознайомлюється з поняттями «рід», «родина», «рідня», «християнська родина»;

— співає пісні та читає відомі вірші на теми «рід-родина-сім’я» тощо;

— відчуває потребу поділитися з іншими власними переживаннями від почутого (співчуття, душевність);

— вчиться сприймати думки інших, виявляти проникливість і турботу про почуття інших.

Мамині радощі та турботи.

— віддає пошану турботам матері про сім’ю та про дітей, висловлює свої почуття з цього приводу;

— пропонує різні способи надання допомоги не тільки своїй мамі, але й усім мамам (власними справами, які допомагають мамі і плекають любов у родині);

— наводить приклади з життя про долі різних мам, про те, як їхні діти висловлюють свою любов;

— співає пісні і читає вірші за темою.

Шануй своїх батьків.

— ознайомлюється з Божою заповіддю шанувати батьків;

— вирішує для себе, як сам (сама) ставиться до своїх батьків (розвиток критичного мислення, співчуття тощо);

— розвиває уявлення про добрі справи для збереження миру та злагоди у своїй сім’ї (молитва за батьків, посильна допомога і турбота про них, намагання догодити їм навчанням і добрими справами).

Любов – основа родинної єдності.

— називає ознаки проявів любові між людьми близького оточення;

— намагається розмірковувати про зміст духовної любові до Бога, до Божих створінь, до всіх людей;

— визначає ознаки духовної єдності в родині (піклування один про одного не лише у мирських справах, а, найголовніше, – у справах духовної турботливості: праця кожного над собою і своїми вадами, примноження любові до людей);

— вказує на прикладах родинних свят про турботу й любов у проявах один до одного.

Творити непомітно добро людям.

Життя святого Миколая.

— навчається співчувати людям (на прикладі життя святого), які потрапляють у різні життєві негаразди, прислухатися до голосу своєї совісті;

— відповідає на запитання, що є добрим з погляду християнського милосердя (творити добро непомітно, з любов’ю і без образ);

— відчуває нові почуття, що виникають від почутого (захоплення і любові до святого);

— називає головні перешкоди на шляху прояву кращих рис, що відповідають творенню добра непомітно (власна пиха, бажання слави і почестей).

Свято в твоїй родині.

Гостинність.

— дізнається про прояви духовної щедрості (співчуття, тактовність, доречність, щирість);

— ознайомлюється з правилами християнської гостинності і вітань між людьми;

— розмірковує над причинами того, чому люди перестають вітати один одного, нехтують добрими словами і корисним для душі   спілкуванням;

— моделює різні ситуації дій однолітків (але без нанесення образ один одному).

Різдво Христове.

Підготовка до свята.

— розвиває здібності (співати, грати, читати вірші тощо) щодо прояву пошани до Бога, Який прийшов у цей світ задля щастя людей;

— ставить різні запитання стосовно історії виникнення свята і звичаїв, які пов’язані зі святом;

— розмірковує про долю тих людей (дітей), які не мають можливості гарно відсвяткувати чи взагалі не святкують Різдво Христове (розвиток співчуття та бажання добрих справ, милосердя).

Святвечір у родині.

— розповідає про звичаї власної родини святкувати Святвечір, відвідувати святкову службу Божу тощо;

— проявляє спостережливість (пригадує, як інші люди, їхні родини святкують Різдво Христове);

— виявляє обізнаність щодо святкових заходів цього вечора (облаштування оселі, подарунки, приготування страв тощо);

— виконує святкові пісні та читає вірші.

— підводить підсумки набутим знанням, узагальнює й аналізує, для чого ці знання йому (їй) потрібні;

— знає задля чого потрібно збереження традицій пошанування наших батьків, любові до України, роду християнського.

Розділ ІІІ. Добротолюбіє (10 год.)

Життя прожити – хороші справи зробити.

—   розглядає й аналізує приклади хороших справ за поданим вчителем навчальним матеріалом;

—   вчиться аналізувати власні вчинки;

—   виховує в собі почуття любові та вдячності до Бога, бажання робити добрі справи.

Ввічлива людина: яка вона? Обговорення моральних ситуацій.

— дотримується правил гарної поведінки та ознак ввічливої людини;

— наводить приклади поведінки в різних ситуаціях;

— бере участь в обговоренні       моральних ситуацій;

— знає про моральні й аморальні вчинки, уникає останніх.

Милосердя та співчуття.

— розуміє і вміє співчувати людям, які опинилися у важких життєвих ситуаціях;

— знає і наводить приклади поблажливого ставлення до себе своїх близьких та товаришів;

— відчуває власні провини, які чинить іншим, аналізує їх зміст.

Лагідність і гнів.

Читання повчальних оповідань.

— розглядає життєві ситуації (про лагідність та гнів);

— розуміє зміст гнівливих вчинків і небезпеку перебування у гніві;

— розглядає лагідність як рису духовної людини, як дар Божий;

— має можливість узгодити набуті знання із власним досвідом;

— розвиває навички читання прозових творів та віршів.

Доброзичливість і вдячність. Великдень у християнській родині.

— ознайомлюється зі звичаями та обрядами святкування Великодня;

— розуміє значення подвигу Ісуса Христа для людства;

— розвиває свої душевні якості доброзичливості і вдячності Богу за Його любов до нас;

— виконує пасхальні пісні та вірші.

Стриманість бажань.

Послух.

— розуміє необхідність для людини виховувати стриманість у бажаннях, бути слухняним;

— знає про духовні правила керування своїми бажаннями (на прикладах із житій святих);

— розвиває навички послуху.

Про чесність і правдивість.

— розуміє зміст понять чесність і правдивість, вміє розрізняти чесні вчинки;

— знає, що Богу є вгодним бути чесним і правдивим, що такими були святі люди;

— вміє наводити приклади чесних і безчесних вчинків;

— знає вислови про чесність і правдивість.

Скромність прикрашає людину.

— розрізняє поняття скромність і сором’язливість, знає прояви їх у вчинках людей;

— наводить приклади сором’язливості в різних ситуаціях;

— ознайомлюється з висловами про скромність та її прояви в різних випадках.

Добрі та погані вчинки (добро і зло).

Дорога до правдивого життя. Малюнки до теми:

“Щастя бути Людиною!“

— знає про справи добра, вміє назвати основні риси добрих вчинків (узгодженість їх із Заповідями Божими);

— ознайомлюється з помилковим розумінням добра і зла (справи без врахування обов’язків людини перед Богом);

— виконує малюнок на задану тему;

— розвиває спостережливість та естетичні почуття.

— наводить приклади доброчесних вчинків та проявів доброї поведінки;

— знає та може розрізнити різні прояви у відношеннях між людьми та навколишнім світом;

— робить узагальнення щодо існування у світі добра та зла.

Розділ IV. Мудре слово книги (6 год.)

Освіта.

Для чого людині освіта?

Я – школяр, моє місце у школі.

— розкриває для себе новий зміст поняття «освіта», як реалізація Божого плану щодо розвитку здібностей людини і життям людини у благодаті знань від Бога;

— навчається розмірковувати про своє навчання, про набуті знання та їх використання;

— знає, що Бог створив людей для постійного навчання та удосконалення своєї особистості (наводить приклади зі Святого Письма).

День слов’янської писемності та культури. Слов’янська азбука. Розфарбовування слов’янських літер.

— ознайомлюється з історією створення слов’янської писемності;

— знає назви окремих слов’янських літер та слова із ними, їх тлумачення, духовний зміст;

— вчиться навичкам написання і розфарбовування слов’янських літер;

— читає вислови про слово з підручників 18-20 ст.

Казка – бажання дива, радості й ствердження добра.

Всепереможна сила Добра у світі казкових героїв.

— розуміє зміст казок, приховане в них повчання, що треба знайти людині;

— відповідає на запитання вчителя, сам ставить запитання до тексту;

— розглядає внутрішні потреби людини у казкових творах, в очікування дива тощо;

— знає, чому добро завжди перемагає.

Свято Матері (Три матері: та, що народила, мати Україна, Мати усіх християн).

— ознайомлюється з особливостями святкування свята Матері, його традиціями тощо;

— виконує пісні й читає вірші про свою матір;

— знає зміст прохань до Божої Матері;

— може розповісти, як треба шанувати матір Україну.

— знайомиться з церковною культурою рідного краю;

— вчиться церковному етикету та культурі спілкування в храмі.

Тематичне оцінювання.

— висловлює свої почуття та думки з приводу краси навколишнього світу і Його Творця;

— знає і може назвати дари Божі, які є в людині та явлені в природі;

— розуміє, як і для чого треба вчитися жити за Божими Заповідями і настановами.

п/п

год.

Розділ І. Світ, наповнений Любов’ю (9 год.)

Дивосвіт навколо нас.

— відзначає дивовижне в природі, в речах, що оточують людину щодня;

— знає, що усі творіння природи дають нам можливість застосування власних здібностей та талантів;

— формує відповідальне ставлення за збереження і розвиток довкілля, його краси та гармонії.

Цінність людського життя.

Адам та Єва.

— знає про дар людського життя, даного Богом людині для набуття досконалості;

— ознайомлюється зі свідченням про появу Адама та Єви, перших людей (за Святим Письмом).

— цінує життя і вчиться висловлювати свою вдячність Богові.

Життя в раю.

Життя у взаємній любові.

Спокуса.

— розглядає життя Адама та Єви в раю, їхній життєвий шлях, помилки та наслідки гріха, який вони вчинили;

— розмірковує над тим, як повинна людина не спокушатися і вчасно каятися.

Голос совісті.

— розуміє потребу людини мати чисту совість, що не буде тебе засуджувати;

— із запропонованих вчителем оповідань вибирає вчинки, які роблять люди без совісті та вчинки за голосом совісті;

— знає вислови про совість.

Добро.

Перешкоди у виборі добра.

— розуміє важливість добрих вчинків, але знає і обмеження, коли добро може виявитися злом (добро, що не відповідає заповідям Божим);

— знає на прикладах з життя святих, як «наше» добро легко може перетворитися на зло (коли ми намагаємось просити Бога за людей, які не зможуть понести тягар Божих дарів – владу, багатство тощо);

— роздумує над причинами перешкод, які може мати людина у виборі добра (перш за все, коли вона не керується Божими настановами і законами).

Ти у храмі.

Скинія – перший храм.

Пророки та пророцтва.

— розуміє значення окремих елементів храмової архітектури, побудову першого храму;

— знає призначення служіння пророків, значення пророцтв;

— вміє переказати біблійну історію створення першого храму;

— знає імена деяких пророків, особливості їхніх пророцтв і служіння Господу.

Хрест як символ спасіння.

— може розповісти про хрест як символ спасіння;

— пояснює існування різних форм хреста і використання хреста в церковному устрої;

— знає історії виникнення свят, що пов’язані з хрестом;

— може розповісти про власні переживання і почуття, що пов’язані з хрестом.

Вдячність до тих, хто пожертвував

собою заради нас.

Славні сини і доньки України.

— розуміє значення подвигу і подвижницького служіння людей;
— наводить історичні приклади жертовності синок і дочок України;

— виконує вірші та пісні на запропоновану тему;

— може навести приклади жертовності у наш час.

Тематичне оцінювання.

— уміє поставити запитання за темою та відповісти на запитання вчителя;

— ставить собі за мету підтримувати духовні традиції служіння ближнім як прояву любові до Бога і до України.

Розділ ІІ. Рід. Родина. Сім’я (9 год.)

Любов і злагода – основа сім’ї.

— знає про необхідність любові та злагоди в сім’ї;

— розуміє та виконує свої обов’язки по хатній роботі, знає про необхідність їх виконання;

— наводить приклади із життя сімей, які живуть у мирі та любові;

— вміє пояснити причини руйнування любові та злагоди в сім’ї.

Обов’язки дітей у сім’ї.

Брати та сестри.

— може назвати обов’язки дітей у сім’ї;

— наводить приклади дружніх стосунків між братами та сестрами під час виконання своїх хатніх обов’язків;

— розглядає суперечки, які можуть виникати між братами та сестрами, пропонує шляхи розв’язання конфліктів християнськими методами;

— наводить повчальні історії сімейних стосунків із житій святих.

Слово про батьків:

наші небесні та земні

покровителі-захисники.

— пізнає, що батьками є як наші земні, так і небесні покровителі-захисники (наші святі);

— ознайомлюється з випадками із життя, що свідчать про допомогу наших небесних покровителів;

— визначає особливу роль у пошануванні Божої Матері як матері усіх християн;

— виконує пісні, присвячені нашим земним та небесним батькам.

Іменини.

Хрещені батьки.

— розуміє, що існують хрещені батьки, які даються Господом для духовної підтримки дитини та для настанови у вірі;

— знає своїх хрещених батьків, може розповісти про свої стосунки з ними;

— наводить приклади із життя християн про їхні стосунки з хрещеними батьками, їх вплив на формування особистості хрещених дітей.

Нехай привітність і гостинність дарує радість спілкування.

Поспішаймо робити добро.

— готує подарунки для молодших братів (сестричок) до зимових християнських свят;

— знає про правила дарування та отримання подарунків;

— розуміє значення привітності і гостинності для спілкування у дружній атмосфері.

Християнські свята.

Святитель Миколай, архієпископ

Мір Лікійських, чудотворець. Турбота про бідних та справи милосердя.

— бере участь у святковій виставі на честь святителя Миколая Чудотворця;

— знає з житія святого його основні справи милосердя та турботи про бідних;

— вміє виконувати святкові вітальні пісні;

— дарує власноруч зроблені подарунки для молодших дітей (братів, сестричок).

Різдво Христове – радість для

всіх людей. Дари волхвів.

Виготовлення різдвяного вертепу.

— бере участь у виготовлені фігурок персонажів для різдвяного вертепу;

— вміє переповісти історію про народження Ісуса Христа, про символічне значення дарів волхвів та про події, що відбувалися після народження;

— застосовує свої уміння та навички у процесі виконання творчої роботи (самостійної та групової).

Святки.

Колядуємо разом.

— виступає з піснями та віршами у святковій виставі;

— знає традиційні та нові колядки;

— вміє розповісти про зміст колядок і дій колядників у святкові дні.

Тематичне оцінювання.

— знає та може відповісти на основні запитання до теми;

— розуміє необхідність знань про етику відносин та культуру спілкування між людьми;

— може розповісти про зміст християнських свят і виконати святкові вірші, пісні.

Розділ ІІІ. Добротолюбіє (11 год.)

Ми та наші вчинки.

Наші гріхи та чесноти.

— поглиблює знання відносно виникнення в людей гріхів та чеснот, їх прояви в поведінці та стосунках між людьми;

— знає, як треба долати гріховні прояви в собі, як працювати над розвитком гарних рис своєї душі;

— вміє робити перші кроки щодо запобігання виникненню гріховних станів у самому собі (як не ображатися, бути слухняним, доброзичливим тощо).

Надія, віра і любов.

— знайомиться з проявами у людей головних християнських чеснот (віра, надія і любов);

— знає дещо про духовний зміст і характер проявів цих чеснот у людині;

— вміє навести приклади з життя за темою.

Не сотвори собі кумирів.

— розуміє необхідність розрізнення справжніх та мінливих цінностей;

— знає про основних кумирів нашого часу та про боротьбу із ними (особливо із залежностями);

— може навести приклади виховання за цією заповіддю (за матеріалом уроку).

Слухняність і непокора.

— розуміє необхідність розвитку слухняності, особливо у вихованні християн;

— може назвати негативні звички, що виникають від непокори людини (згідно з християнськими заповідями);

— розвиває спостережливість і наполегливість у вихованні гарного характеру.

Неділя як свято в житті людини.

Про добрі справи та неробство.

— дізнається про духовний зміст свята та про особливості його проведення;

— пробує аналізувати своє ставлення до розподілу часу впродовж дня (тижня);

— знає про вплив наших добрих справ на подальше життя;

— наводить приклади власного відвідування недільних богослужінь.

Шануй своїх батька й неньку.

Бажання стати кращим.

Великдень у християнській родині.

— вивчає можливості людей, завдяки яким вони стають кращими, дотримуючись заповіді Божої шанування своїх батьків;

— знає приклади з життя інших та може навести приклади зі свого життя про ставлення до батьків;

— знає вислови та міркування святих отців про вплив батьків на виховання дітей;

—   розказує про свої сімейні традиції святкування Великодня.

Відповідальність.

— знає основні вимоги щодо відповідальної поведінки, до виховання сильного характеру;

— називає власні риси, які він (вона) бажає змінити або покращити;

— має досвід прийняття відповідальних рішень (наводить приклади з власного досвіду).

Поняття стриманості та вседозволеності.

Заохочення до стриманості у своїх вчинках та бажаннях. Скромність і добропорядність.

— ознайомлюється з поняттям стриманості й вседозволеності, скромності та добропорядності, розмірковує над цим;

— навчається, яким чином можна досягти стриманості в окремих випадках;

— знає вислови про стриманість і вседозволеність, скромність і добропорядність.

Чесність і правдивість.

Ніколи не бери чужого.

— розмірковує на теми чесності та правдивості, що стосуються виконання заповідей Божих;

— розуміє зміст виразу «ніколи не бери чужого», наводить приклади з життя.

Роби добро безкорисливо.

Добрі вчинки приховуй.

Не докоряй і не засуджуй.

— тлумачить духовно-моральний зміст висловлювання «роби добро безкорисливо»;

— може навести приклади добрих вчинків, що потребують прихованості;

— може пояснити необхідність того, щоб не докоряти і не засуджувати людей.

«Покликання людини – відчути й зберегти красу»

«Коли я щасливий…»

— розуміє необхідність і може пояснити на прикладах переживання людини, яка відчуває та зберігає красу навколишнього світу;

— наводить описи стану щастя, коли людина спостерігає красу (у творах мистецтва чи з власного досвіду).

Розділ IV. Мудре слово книги (5 год.)

“Спочатку було Слово“.

Слово – дар Божий.

Дар слова, добре слово, мудре слово.

— розуміє зміст висловів про слово;

— розмірковує про необхідність вивчати Слово Боже – Святе Письмо;

— знає про негативні наслідки вживання лихих і образливих слів, зухвалого ставлення до Слова Божого.

Слово усне та слово писемне.

Слово Боже – найголовніша книга Біблія.

Поняття про Дитячу Біблію (ознайомлення з книгою).

— знає і може розрізняти різні словесні утворення (усне слово – казки, пісні, прислів’я, колискові; писемне слово – історії літер та азбуки, граматики тощо);

— ознайомлюється з Біблією як найголовнішою книгою християн;

— розвиває в собі благоговійне відношення до Біблії;

— читає та переповідає окремі історії Дитячої Біблії.

Святий благовірний князь Ярослав Мудрий, створення бібліотеки при Софійському соборі у Києві.

— ознайомлюється з діяльністю святого Ярослава Мудрого та історії створення ним бібліотеки при Софійському соборі в Києві;

— розмірковує про вплив книг на формування гарних чи поганих звичок у людей;

— може розповісти про бібліотеку, яку відвідує.

Свято жінок-мироносиць.

День Матері.

— знає про важливість шанування жінок, зокрема своєї родини (матері, бабусі, сестрички);

— вміє розповісти про свої добрі вчинки в цей день;

— вміє виконати пісню чи прочитати вірш на тему свята.

— розмірковує на тему уроку «Вчимося творити добро»;

— вміє навести приклади добра, зла та вчинків, що їх породжують;

— знає про негативні наслідки нехтування добрими справами та забуття своїх обов’язків перед Богом.

п/п

год.

Розділ І. Світ, наповнений любов’ю (7 год.)

Що є моє “Я”.

Совість, розум, воля – властивості душі.

Як наситити душу добром?

— знайомиться з деякими основними властивостями людської душі, вміє описати їхнє призначення;

— намагається описати прояви властивостей душі в різних моральних випадках (докори совісті, слабка воля, сила волі, мудрий розум, слабкий розум тощо);

— розбирає зміст висловів про властивості душі, яка любить Бога;

— знає, чим повинна сповнюватися душа (добрими справами і вчинками, угодними Богу).

Цінність людського життя.

— розуміє, що людське життя має свою цінність, що життя дав нам Бог;

— знає про духовні правила безпеки (виконання Божих настанов);

— вміє пояснити на прикладах важливість життя і те, як люди не бережуть його, відступаючи від Бога;

— розбирає приклади, ставить запитання за темою.

Гріхопадіння.

Хто нас рятує від гріха.

Жертовна любов Бога до людей.

— розглядає причини гріхопадіння людей (первісних та сучасних);

— розуміє небезпеку покладання надії на себе у боротьбі з гріховними звичками (самовпевненість і покладання надій на власні сили);

— визначає для себе шляхи подолання самовпевненості та необхідності бути з Богом, Який Своїм життям приніс за нас жертву;

— відчуває вдячність Богу за Його жертовну любов до людей.

З любов’ю до людей.

Любов – милосердя.

— розуміє зміст поняття «любов-милосердя», наводить приклади милосердних вчинків;

— знає про необхідність виховувати у собі жертовну та милосердну любов до людей заради Бога;

— може навести приклади з власного досвіду про жертовність та милосердя.

Дорога до храму.

Духовний поклик людини йти

до Бога.

— знає про зміст духовного поклику людини йти до Бога;

— розуміє важливість відносин людини з Богом (відвідування храму Божого, виконання Божих настанов, творення гарних вчинків тощо);

— знає про шляхи духовних поневірянь людей, коли вони відступають від Бога;

— виховує почуття відповідальності за свої стосунки з Богом, за власну душу та духовне здоров’я.

Християнські символи та їх значення.

— розрізняє значення окремих християнських символів та їх застосування сьогодні;

— вміє використовувати набуті знання про християнські символи під час вивчення інших предметів та у повсякденному житті;

— намагається дотримуватися шанобливого ставлення до християнської символіки та почуттів віруючих людей.

Підсумкове узагальнення вивченого.

— знає основний зміст вивченої теми та вміє давати відповіді на запитання вчителя;

— розрізняє свої почуття поваги до людей, які вміють любити по-справжньому (любов-жертовність, любов-милосердя);

— може навести приклади з життя, пов’язані з храмом і церковною символікою.

Розділ ІІ. Етика взаємин (9 год.)

Краса людських взаємин.

— ознайомлюється з різними проявами людських стосунків;

— вчиться розрізняти красу в людських взаєминах;

— знає про вплив духовних стосунків на розвиток особистості, та, навпаки, про вплив бездуховності на людину;

— може навести приклади з літератури та Святого Письма про стосунки людей, які були християнами.

Жити в мирі та злагоді з іншими.

— розуміє потребу людини жити в злагоді з іншими;

— аналізує приклади, запропоновані вчителем, дає їм моральну оцінку;

— знає правила християнського сумління в поводженні між людьми та Богом.

Заздрість.

Як з нею боротися?

— розуміє причини виникнення заздрісних стосунків, може розібрати їх зміст (приклади вчителя);

— ознайомлюється з думками святих отців про боротьбу із заздрістю;

— пропонує духовні шляхи боротьби із заздрістю.

Милосердя – це відгук на чужий біль.

— може розмірковувати над поняттям милосердя як Божого дару в людині;

— ознайомлюється з прикладами з житій святих людей, історичних осіб, які мали такий дар;

— розрізняє зміст понять «сестра милосердя», «милосердні вчинки».

Вмій слухати та почути інших.

Добрі справи для ближнього.

— вчиться розуміти внутрішній зміст почутого від інших (добре чи зле говорять люди);

— відчуває потреби інших людей, робить висновки про корисність (некорисність) виконання прохань інших;

— знає про духовний закон «не зашкодити» собі та іншим;

— розрізняє справи добрі та такі, що зовні можуть здаватися добрими.

Чого в інших не любиш,

того й сам не роби.

— дізнається, що зазвичай наші погані звички ми самі не бачимо, але помічаємо їх в інших;

— бажає бути уважним щодо власних вад та поганих звичок, боротися з ними;

— вчиться допомагати собі та іншим позбавлятися за допомогою Божою цих вад, не засуджувати людину, а бачити, що їй потрібна допомога.

Чистота думок і вчинків людини.

— може розмірковувати про поняття «чистота думок», «чистота вчинків»;

— дає роз’яснення цим явищам (за прикладами вчителя);

— розуміє витоки чистоти (в допомозі Божій, що надається серцю, люблячому Бога);

— виховує в собі любов до Бога, до святих, які були зразками людей, що мали чисті думки та вчинки.

Радість Різдва Христового.

— знає зміст свята Різдва Христового, може розповісти про звичаї, пов’язані зі святом;

— може виконати святкові пісні та вірші;

— знає символіку свята, може пояснити святкові сюжети на іконах, у віршах тощо;

— розуміє велику радість Різдва та переживає її разом з усім християнським народом України.

Тематичне оцінювання.

— використовує набуті знання та вміє їх застосовувати на практиці;

— може навести приклади, поставити запитання, дати уточнення;

— розвиває свої природні властивості духовної природи.

Розділ ІІІ. Добротолюбіє (9 год.)

Святість імені.

— розмірковує над значенням наших імен, називає святих наших покровителів, знає історію їхнього життя і подвигів;

— може пояснити, чому ім’я є святим для нас та як потрібно берегти його честь;

— наводить приклади (вірші, прислів’я та крилаті вирази про імена людей);

— знає імена друзів, їх значення та походження, дати святкувань пам’яті улюблених святих.

Правда в житті людини.

— розуміє, що правдою скеровуються всі вчинки людей, які обрали Христа своїм Богом;

— пам’ятає, як Христос вчив людей бути щирими в серці, мати правду (істину) за основу власних вчинків, захищати її всіма ділами і життям;

— наводить приклади людей, які йшли за Христовою правдою навіть на смерть (приклади з житій святих);

— знає свята, які присвячені цим святим людям-правдолюбцям.

Свобода вибору людини. Відповідальність.

— розуміє, що свобода вибору покладає на людину відповідальність за прийняті рішення;

— знає про власну відповідальність і як про неї забувають (випадки безвідповідальності);

— засуджує безвідповідальність (власну та інших) за погані вчинки;

— наводить приклади відповідального (безвідповідального) ставлення людей, думки святих про ці явища.

Чесноти та гріхи.

Любити людину такою,

якою вона є.

— ознайомлюється з твердженням, що людину треба любити, тому що вона є образом і подобою Божою;

— знає та може навести деякі чесноти та протилежні їм гріхи людей;

— розуміє обмеженість людського розуму щодо повноти пізнання вислову «любити людиною такою, як вона є», та потребу керуватися в цьому Божими настановами;

— виховує вміння співчувати людині, яка живе гріховним життям, намагатися долучати її до чесного життя;

— наводить приклади з житій святих, які вчили власним життям, своїми чеснотами, допомагали іншим виліковуватися від гріхів.

Заповіді як моральні закони.

— ознайомлюється з християнськими моральними законами – Заповідями Божими;

— може навести приклади виконання та порушення їх сучасною людиною (в сім’ї, школі, суспільстві);

— знає та може навести приклади з власного досвіду виконання та порушення цих моральних законів;

— розуміє потребу християн бути досконалими і гідними Христа.

Найбільші цінності в житті.

— розуміє зміст та значення цінності бути з Богом і долучитися Царства Небесного, жити в благодаті Божій;

— знає про необхідність глибокої й щирої віри, добрих справ для повноти духовного життя християнина;

— може навести приклади з життя (з літератури, житій святих) про людей, які за життя були в повноті Божої благодаті.

Приклади християнської святості. Подвижники християнської віри.

— знайомиться з прикладами християнської святості (апостоли, мученики, сповідники, преподобні, святителі, блаженні та інші);

— знає та може назвати святих свого краю (духовних покровителів краю, церковної обителі тощо);

— докладно ознайомлюється з особливостями життя подвижників християнської віри наших часів.

Великдень – перемога над злом. Свято у моїй родині.

— бере участь у Великодній виставі, проявляє свої творчі здібності та душевні якості;

— вчиться розуміти духовний зміст свята та вчинків людей, які святкують це свято в родині;

— знає та може розповісти про особливості святкової служби, про зміст окремих дій.

Тематичне оцінювання.

— може розповісти про основні тематичні поняття, навести приклади;

— ставить за мету дотримання християнських чеснот і виховання власної волі та характеру.

Розділ IV. Пізнаю та виховую себе в родині (7 год.)

Світ моїх захоплень.

Наше дозвілля.

Гра за правилами.

— знає про корисність і некорисність справ, якими може займатися людина;

— намагається розібратися у корисності власних справ;

— розуміє шкідливість, яку можуть наносити окремі ігри і некорисне дозвілля;

— може запропоновувати різні шляхи протидії беззмістовному дозвіллю (біля телевізора, за комп’ютером).

Мій реальний та уявний світ.

— розрізняє реальний та уявний світ, через який люди можуть потрапляти у залежності;

— знає про духовні засоби безпеки проти залежностей людей від перебування в уявному світі;

— наводить приклади вразливості дітей і підлітків сучасними засобами, що породжують віртуальну реальність.

Обережно – небезпека!

Правила на кожен день.

— розмірковує над правилами на кожен день, які мають християни для духовної безпеки своєї душі;

— навчається мудрих порад святих отців, які досягли майстерності (святості) в боротьбі з уявним світом, який породжують пристрасті людей та духовні істоти зла (ангели, що відпали від Господа).

Символи родини, народу та держави (хрест, прапор, герб, гімн, родинні реліквії).

— ознайомлюється з християнською символікою, що використовується в державних символах та атрибутиці;

— розуміє значення родинних реліквій духовного значення;

— знає та виконує пісні, вірші на запропоновану тему.

Святковий концерт, присвячений матері та жонам-мироносицям:

«Шануймо тих, хто дарував нам життя».

— бере участь у святковому концерті, співає пісні та читає вірші, присвячені матері та жонам-мироносицям;

— знає та може назвати особистий шлях деяких із жон-мироносиць;

— шанує та хоче наслідувати їхню вірність та самовіддане служіння Христу.

Твій родовід.

Честь роду.

— знає про свій родовід з розповідей рідних, може навести приклади з життя своїх близьких;

— розуміє, що честь роду залежить від дотримання честі кожним із родини, завдяки духовному удосконаленню та життям за Божими заповідями.

“Добра родина, добра дитина – щасливий народ “.

— ставить за мету досягнення духовної досконалості, творення доброго та корисного для людей за Божими заповідями;

— розуміє, що поняття «щастя народу» неможливе без Божої помочі й виховання кожного на традиціях свого християнського роду.

п/п

год.

Розділ І. Світ потребує твоєї любові (5 год.)

Людина у світі.

Гармонія духу, душі та тіла.

—   розуміє призначення людини у світі й може навести приклади служіння людей для досягнення душевної гармонії;

—   наводить приклади, коли людина відчуває гармонію в душі та спостерігає гармонію в природі;

—   знає, як і для чого потрібно зберігати гармонію в стосунках між людьми та у власній душі.

Життя – це справжній дар.

Покликання та служіння

людини.

Апостоли – перші учні Ісуса Христа.

—   дає опис життя як справжнього дару від Бога;

—   вчиться спостерігати за своїми добрими і поганими почуттями, коли в житті відбуваються різні події;

—   вміє пояснити появу в собі добрих бажань служити Богу, людям;

—   ознайомлюється зі змістом понять «покликання» та «служіння»;

—   може розповісти про перших учнів Христа, апостолів, які пішли за покликанням своїх сердець для служіння Йому.

Закон любові.

—   розмірковує над змістом понять «любов» та «закон любові» за висловами Святого Письма;

—   ознайомлюється з визначенням любові Апостола Павла;

—   розглядає та аналізує різні випадки зі свого життя та історій літературних героїв, в яких вони проявляли любов і діяли за законом Христової любові.

Стійкість і витривалість на

дорозі добра.

—   ознайомлюється зі змістом понять «стійкість», «витривалість» та приклади їх в нашому житті;

—   намагається пересвідчитись, що творення добра, добрих справ вимагає певних душевних подвигів і стійкості (пригадує свої почуття під час виконання різного роду завдань).

“Скарб на Небі”.

Чи можливо одночасно збирати скарби на небі і на землі.

—   розуміє неможливість людини бути поза духовними потребами (не жити за законом любові);

—   наводить приклади розуміння вислову «скарб на Небі», виходячи із висловів Святого Письма;

—   виконує пісні та вірші духовного змісту за темою.

Розділ ІІ. Рід, родина, народ (10 год.)

Честь мого роду.

—   розуміє необхідність підтримання честі свого роду (авторитету українців, власних батьків, членів родини, наслідування кращих рис їхньої вдачі тощо);

—   знайомиться з основними складовими поняття «честь роду» на прикладі української спільноти;

—   знає про можливості людей покращувати свої душевні та духовні якості, виявляти їх частіше;

—   наводить приклади з вдачі українців, які б хотів (-ла) наслідувати.

Пошана і любов до батьків.

Материнська любов.

—   вміє описувати зміст поняття «пошана і любов до батьків»;

—   ставить запитання за темою;

—   може розповісти про силу та красу материнської любові на прикладах із власного життя та літературних героїв, історичних постатей тощо;

—   виконує пісні та читає вірші про матір, пошану до батьків.

Календар сімейних свят.

—   складає власний календар сімейних свят;

—   знає дні народження та інші святкові дати, пов’язані з близькими людьми;

—   вміє вітати та висловлювати побажання їм у ці дні.

Моя земля –

земля моїх батьків.

Світочі та святині мого народу.

— називає історичні постаті уславлених християн та християнські святині України;

— знає та може виконати пісні і вірші, присвячені святим людям і святим місцям України, відомим християнським святиням світу.

Мудрість людської скорботи.

—   знайомиться зі змістом поняття «скорботи» та її терплячим несенням на своєму життєвому шляху;

—   знає приклади з історії християнства, коли люди навіть у скорботі творили справи милосердя та великої любові;

—   може навести вислови про мудрість людської скорботи.

Духовні багатства нашого

народу.

—   розкриває для себе поняття «духовні багатства»;

—   може навести приклади духовного та матеріального багатства нашого народу (культурна спадщина, природні та людські ресурси тощо);

—   знає різновиди дійсних багатств та приманливих, наводить їх приклади.

Милосердя – милість серця.

Вороги нашого серця:

гордість, гнів, заздрість.

—   знайомиться зі змістом поняття «милосердя», що несе людина у своєму серці до інших;

—   знає ворогів нашого серця (гордість, гнів, заздрість) і дає їх опис;

—   розуміє прояви гордості, гніву і заздрості у себе та інших;

—   вміє пригальмувати та уникнути непорозумінь через це;

—   наводить приклади з літератури та історії про милосердя та «хвороби» серця.

Історичні повісті про рідну землю.

—   ознайомлюється з історичними повістями про нашу землю, в яких йдеться про християнську віру та християн;

—   вирізняє особливості характерів персонажів та їхні життєві цінності;

—   може переповідати деякі місця з цих повістей.

Євангеліє про

Різдво Христове.

Як український народ святкує Різдво Христове.

—   ознайомлюється з євангельською історією про народження Спасителя;

—   може переповісти, як Різдво Христове святкують в Україні;

—   знає та виконує вірші та пісні, складені українським народом на вшанування Різдва Христового.

Тематичне оцінювання.

—   знає основні поняття, що пов’язані з вивченим матеріалом;

—   може наводити приклади та давати характеристики основних понять та подій.

Розділ ІІІ. Добротолюбіє (10 год.)

Мудрість

у визначенні добра та зла.

Перлини духовної мудрості.

—   знає про важливість сприйняття мудрих порад для виховання своєї особистості;

—   розуміє та розкриває зміст повчань про духовну мудрість;

—   відповідає на запитання за темою.

Правдивість, справедливість, праведність.

—   розуміє зміст понять «правдивість», «справедливість», «праведність»;

—   знає про вплив на себе відносин, які побудовані на правдивості й кривді, на справедливості й несправедливості;

—   намагається осягнути глибину поняття «праведність» у власних діях.

Повага людської гідності.

Самоповага.

—   знає прояви поваги гідності в стосунках між людьми, наводить приклади з життя;

—   ставить проблемні питання стосовно самоповаги (в сім’ї, в класі, в близькому оточенні);

—   може зрозуміти зв’язок поняття самоповаги з повагою гідності іншої людини.

Добре серце.

Все народжується в добрі.

—   розуміє поняття «добре серце», може навести приклади з життя людей та літературних персонажів про добрі серця;

—   ставить за мету робити добрі справи з добрими намірами.

Співчуття, добродіяння,

взаємодопомога,

відповідальність за вчинки.

—   має досвід проявів співчуття, взаємодопомоги та відповідальності, може розмірковувати на ці теми;

—   розуміє зміст понять «добродіяння» та «відповідальність за вчинки»;

—   наводить приклади з історії, що свідчать про добродіяння та відповідальність за вчинки.

Основи морального життя

людини (Заповіді Божі).

—   ознайомлюється з основами морального закону для людей – Заповідями Божими;

—   відповідає на питання щодо «користування» цими настановами;

—   може навести приклади виконання Божих Заповідей іншими людьми.

Духовні багатства народу.

Приклади святості.

—   ознайомлюється з поняттям духовного багатства народу через усвідомлення цінності самих людей (тема «святість, святі люди»);

—   знає наведені вчителем приклади святості серед християн різних країн і українського народу;

—   вміє розповісти про життя святого, якого особливо шанує.

Святкова вистава.

Воскресіння Христове –

перемога життя над смертю

—   розмірковує над величчю подвигу Боголюдини Ісуса Христа;

—   знає основні події Воскресіння Христового та чому воно називається перемогою життя над смертю;

—   виконує пасхальні вірші та пісні під час святкової вистави на честь Воскресіння Христового.

Тематичне оцінювання.

—   може розповісти зміст основних подій та понять, що вивчалися впродовж теми;

—   робить узагальнення та знаходить додаткові зв’язки між поняттями християнської етики та традиціями українського народу.

Розділ IV. Я та люди навколо мене (7 год.)

Творець, творіння, творчість.

Натхнення та окриленість у

творчості.

—   знайомиться зі змістом поняття «творець» і «творчість»;

—   може назвати найвідоміших творців мистецтва та літератури, твори яких вивчалися раніше;

—   може розказати про поняття натхнення та окриленість у творчому процесі;

—   може розповісти про власний стан (переживання, відчуття, настрій тощо) натхнення та окриленості у творчому процесі;

—   розуміє різницю між поняттями «Бог-Творець» і «людина-творець».

Незримий труд душі.

Творення та руйнування. Творчість як дар Божий, який треба зберігати.

—   має уявлення про труд душі та про невидимість (незримість) цього процесу іншими;

—   може порівняти затрати людської душі на творення та на руйнацію (приклади з історії);

—   знає, що творчість є даром Божим (наводить приклади з житій святих).

Вміння слухати, почути та сприймати інших.

—   розвиває у собі вміння слухати, контролювати себе під час бесіди та на уроці (виконує практичні вправи на уважність);

—   знає різницю між процесами «просто слухати», «чути» та «сприймати почуте»;

—   наводить приклади зі Святого Письма про вміння по-різному сприймати почуте.

Чисте серце, чиста думка,

добрий вчинок.

Мої добрі справи.

—   розуміє потяг людини до чистоти всіх сил душі – серця, розуму та волі, що проявляється у вчинках людини;

—   знає, які справи добрі з точки зору християнської моралі, а які погані (наводить приклади);

—   має уявлення про вчинки людей, що мають моральний зміст (християнський або світський).

Жити в мирі й злагоді з іншими.

Про дружбу хлопчиків і дівчаток.

—   наводить приклади дружби між людьми, дружніх взаємин між своїми однолітками;

—   розуміє зміст вислову «жити в мирі й злагоді»;

—   може назвати приказки та прислів’я про дружбу і злагоду;

—   розрізняє потреби хлопчиків і дівчаток у дружбі (чого хочуть одні та інші).

Урок-диспут

«Чини добро, остерігайся зла».

—   може висловлюватися на запропоновану тему розгорнутим міркуванням;

—   має можливість продемонструвати власну обізнаність із запропонованого питання;

—   виявляє вміння слухати, співпереживати і розуміти почуте, поступатися іншим.

—   показує на практиці набуті знання та навички вміння слухати, співпереживати та розуміти почуте;

—   знає і виконує правила етикету в місцях загального користування та інших закладах, музеях, духовних установах тощо.

—   використовує набуті впродовж року знання у процесі виконанні творчого завдання;

—   дає розгорнуті пояснення з приводу запропонованих вчителем зразків вчинків історичних героїв та святих.

п/п

год.

Розділ І. Біблійна історія: сторінками Старого Заповіту (18 год.)

Тема 1.

Біблія, її структура та зміст. Біблія як предмет біблійної історії та християнської етики.

—       ознайомлюється зі змістом поняття «Біблія», «біблійна історія» та «християнська етика»;

—       визначає головні змістовні лінії нового курсу;

—       розуміє зміст тлумачення предмета біблійної історії та його відмінність від інших історичних дисциплін;

—       пояснює зміст християнської етики та називає характерні ознаки відмінності від світської етики.

Світ як Боже творіння. Премудрість Творця.

Біблійний опис створення світу (Бут. 1- 2, 6).

Проблеми захисту світу як Божого творіння.

—       пояснює етапи формування світу як Божого творіння;

—       розуміє значення для людини потреби вивчати та захищати світ Божих створінь, сприяти його життєвій безпеці та збереженню тривалості життя на землі;

—       формулює основи духовного захисту людей та живих істот нашої планети;

—       характеризує проблеми, що стоять сьогодні перед людиною.

Покликання людини у світі.

Створення людини.

—       володіє початковими поняттями про створення Богом нашого всесвіту та людини на землі;

—       пояснює зміст основних вимог щодо збереження цілісної краси людини, що явлена в дотриманні нею Божих настанов;

—       розвиває уявлення про навколишній світ та про красу людини, яка створена за Образом і за подобою Божою;

—       аналізує різні теорії щодо походження людини (відомі з інших навчальних курсів);

—       намагається відповісти на питання «для чого була створена людина».

Свідомий вибір між добром і злом.

Гріхопадіння перших людей.

—       пояснює поняття «добро», «зло», «Божі настанови», «гріх», «свідомий і несвідомий вибір»;

—       розуміє, яка характерна ознака порушення гармонії в людині (коли людина обирає зло);

—       пояснює вплив зовнішніх факторів на вибір людини на прикладі гріхопадіння перших людей;

—       називає основні причини існування гріховних станів у сучасному світі;

—       виявляє уміння ставити питання щодо свідомого й несвідомого вибору людиною свого місця, свого життєвого шляху.

Наслідки зла.

Заздрість. Каїн та Авель.

—       розуміє наслідки зла, що несе сучасне людство (приклади з суспільного та особистого життя);

—       пояснює зміст понять «заздрість», «гордість», «зухвалість», «зневага», «невдячність» тощо;

—       називає характерні риси Каїна та Авеля, як риси сучасних людей;

—       оцінює власні потреби у самовдосконаленні (бути схожим на Авеля чи Каїна).

Необхідність втечі від зла.

Праведний Ной.

Потоп.

—       усвідомлює необхідність перебування в добрі та доброму оточенні для праведної людини;

—       має уявлення про шляхи подолання перепон зла людиною, яка любить Бога;

—       формулює (за допомогою вчителя) змістовний план «втечі від зла» в сучасному світі та розмірковує про перепони на цьому шляху;

—       дотримується правил духовної безпеки на прикладі вірності Ноя настановам від Бога.

Повага до батьків.

Прокляття Хама.

—       розуміє зміст порушення п’ятої заповіді (поваги до батьків) на прикладі вчинків дітей Ноя;

—       пояснює зміст прокляття Ноя та небезпеки від того для його дітей;

—       називає сучасні прояви неповаги до батьків та вияви нелюбові до них як небезпеку в сучасному світі.

Гордість і зарозумілість. Вавилонська вежа.

—       розуміє зміст понять «гордість», «зарозумілість», «пиха» тощо для пояснення найбільшого гріха у ставленні людей до Бога та інших людей (як антагоніста поняття «любов»);

—       пояснює причини побудови й руйнування Вавилонської вежі;

—       роздумує над поняттям сучасних «вавилонських веж».

Праведність і вірність.

Історія Авраама.

—       усвідомлює поняття «праведність» як фундаментальне поняття християнської етики;

—       має уявлення про вірність як прояв праведності у людини, вірної Богові;

—       формує уявлення про зміст праведних вчинків на прикладі історії Авраама.

Протистояння неправді.

Лот. Загибель міст Содом і Гоморра.

—       аналізує зміст випадків нечестя в стародавньому й сучасному світах (порушення чистоти сімейних стосунків і цнотливості);

—       пояснює відмінність вчинків Лота та його оточення, місцевих жителів Содому і Гоморри;

—       називає причини загибелі згаданих міст і проводить паралелі із сьогоденням.

Любов як готовність до

пожертви. Авраам та Ісаак.

—       розуміє зміст поняття «любов», «кохання», «відданість», «пожертва» тощо;

—       пояснює вчинок Авраама як прояв любові до Бога й несуперечність цього вчинку християнської моралі;

—       називає приклади самопожертви людей щодо виконання своїх обов’язків перед Богом і перед людьми.

Батьківське благословення.

Яків та Ісав.

—       розуміє зміст вчинків Якова та Ісава як прояви намагання бути ближче до Бога і Його благодаті чи нехтування цим;

—       пояснює роздуми над поняттям «батьківське благословення» у порівнянні з поняттям про «батьківське прокляття»;

—       наводить приклади з сучасного життя стосовно вчинків, що супроводжуються батьківським благословенням (християнський зміст благословення).

Уміння прощати.

Йосиф і його брати.

—       ставить собі питання й відповідає на запит душі «чи умію я прощати?»;

—       розмірковує над почуттями від уміння прощати й не прощати;

—       називає характерні риси Йосифа як людини, яка вміє прощати;

—       наводить приклади із власної поведінки, в проявах якої є риси братів Йосифа.

Людина та її завдання на Землі. Мойсей.

—       з’ясовує для себе місце людини на землі стосовно Божого плану, про завдання людей як Божих створінь;

—       пояснює головні причини відступу людей від Бога;

—       називає характерні риси людини, яка обирає Бога;

—       має уявлення про вчинки, гідні віруючої в Бога людини (на прикладі Мойсея);

—       наводить приклади богоспілкування Мойсея.

Стійкість у досягненні мети. Мойсей і фараон.

Вихід з Єгипту

—       порівнює та пояснює зміст вчинків Мойсея й фараона стосовно іудейського народу як вірного Богові;

—       проводить паралелі з сучасними вчинками людей («мойсеївські» та «фараонівські» вчинки);

—       роздумує про зміст поняття «стійкість у досягненні мети» (світський та християнський погляди);

—       розвиває свої уявлення про поняття «вихід із Єгипту» як символічного опису відходу людини від спокус розбурханого в пристрастях життя.

Моральний закон людства.

Синайське законодавство.

—       має перше уявлення про Синайське законодавство як про моральний закон Бога людям;

—       розуміє значення окремих положень цього закону;

—       вказує на прикладах з власного життя на відповідність власних вчинків моральному закону від Бога.

Уміння переборювати труднощі. Сорокарічна подорож пустелею.

Смерть Мойсея.

—       застосовує найголовніші поняття попередніх уроків щодо пояснення причин, чому Бог дав людям таку тривалу мандрівку пустелею;

—       пробує визначати прихований (символічний) зміст мандрівки людей пустелею впродовж 40 років;

—       наводить приклади з власного життя стосовно змісту виразу «переборювання труднощів» (світське і християнське тлумачення).

—       надає своє розуміння прикладів з біблійної історії щодо описів богоугодних рис і ознак справжнього християнина (віруючої в Бога людини);

—       наводить приклади з життя сучасників, що нагадують нам приклади з біблійної історії;

—       робить перші кроки на шляху власної спостережливості за вчинками інших людей і своїми вчинками (формує культуру самовиховання та удосконалення за християнськими зразками моралі).

Розділ ІІ. Святі люди української землі (7 год.)

Кирило та Мефодій –

просвітителі слов’ян.

Церковнослов’янська абетка.

—       розуміє зміст праці й натхненного подвигу братів Кирила та Мефодія – просвітителів слов’ян;

—       ставить питання відповідності вивчення церковнослов’янської мови й смислів слов’янських слів сьогодні;

—       розмірковує над відповідальністю за кожне своє вимовлене слово (як вияв духовної культури людини).

Свята рівноапостольна велика княгиня Ольга.

Поширення християнства

на Русі.

—       формулює християнське уявлення про чесноти жінки (керівника держави, дружини, матері, бабусі);

—       має уявлення про історичну постать княгині Ольги та про її внесок у християнізацію Русі;

—       наводить приклади з життя княгині, що вказують на її християнські чесноти;

—       розуміє зміст понять «подвижництво», «святість», «просвітительство», «апостольство», «рівноапостольний».

Святий рівноапостольний князь Володимир.

Хрещення Русі.

—       виявляє уміння описувати головні передумови хрещення Русі (сприятливі історичні умови, психологічні складники вдачі слов’ян, звитяга та завзятість в подоланні перешкод тощо);

—       намагається знайти Божественний Промисел стосовно прийняття віри християнської нашим народом;

—       відрізняє людський і Божественний план хрещення Русі;

—       розуміє значення для нащадків слов’ян Київської Русі такого рішення (прийняття віри).

Перші руські святі –

Святі благовірні князі-страстотерпці Борис і Гліб.

—       пояснює зміст поняття «святість», «святі», подвигу святих;

—       дає характеристику святих людей (на прикладі перших руських святих – князів Бориса і Гліба);

—       наводить приклади з життя святих (улюблених і тих, чиї імена носять).

Преподобні Антоній і

Феодосій Печерські.

Роль Києво-Печерського

монастиря у духовному житті

Київської Русі.

—       розуміє зміст понять «преподобний», «чернець», «монастир»;

—       знає про роль Києво-Печерського монастиря у духовному житті Київської Русі;

—       пояснює духовний зміст чернечого життя у відношенні до Бога, до ближніх і до себе;

—       намагається передати власні переживання від знайомства з постатями преподобних Антонія та Феодосія Печерських.

Преподобний

Нестор Літописець.

“Повість минулих літ”.

—       вирізняє поняття «літописець» від поняття «історик», «автор історичної праці» тощо;

—       вміє давати характеристики таких жанрів літератури, як літопис, житія, історичні документи тощо;

—       дає історичну оцінку постаті Преподобного Нестора Літописця та його твору “Повість минулих літ ”.

Тематичне оцінювання.

—       розуміє значення прикладів подвижницького життя святих людей української землі для наступних поколінь, для збереження духовної чистоти та мужності у протистоянні випробуванням часу;

—       пояснює роль цих прикладів для виховання в собі кращих моральних християнських рис;

—       називає приклади з біблійної історії, які певним чином відображені у життєвих випробуваннях названих вище святих.

Розділ ІІІ. Сучасна людина й духовна культура Україні (9 год.)

Основи християнської культури в духовному   житті українського народу.

—       розуміє поняття «християнська культура» та її значення і місце в житті народу України;

—       наводить приклади морального та аморального в житті сучасного суспільства;

—       характеризує історичні події, що сприяли становленню християнської моралі в духовному житті нашої спільноти.

Традиційний храм в Україні. Символіка храму.

—       пояснює основні елементи будови храму та їх сакральний зміст;

—       розуміє символіку храмових споруд та деяких елементів церковних служб;

—       називає особливості церковних архітектурних стилів України.

Ікони у храмі та вдома.

Іконостас.

Найвідоміші іконостаси України.

—       пояснює значення іконостасу для храму, сакральний зміст його частин;

—       називає, що є «іконою», основні вимоги до розміщення ікон в іконостасі;

—       може розповісти про найвідоміші іконостаси України.

Фрески й мозаїка в храмі. Декоративно-прикладне мистецтво в оздобленні храму.

Оклади, прикраси, рушники.

—       розуміє значення церковних оздоблень у храмі та використання церковної символіки у декоративно-прикладному мистецтві;

—       пояснює церковну символіку та особливості українських художніх творів декоративно-прикладного жанру;

—       вміє відрізнити серед інших українські стилі в церковному декоративно-прикладному мистецтві.

Найвідоміші храми України.

—       розуміє призначення храмових споруд і співвідносить їх призначення з іншими історичними й художніми пам’ятками;

—       називає та дає характеристику найвідоміших храмів України;

—       розповідає про головні святині та місцеві звичаї, пов’язані з ними.

Регіональний компонент.

Храми та святі місця рідного краю (екскурсії чи перегляд відеофільмів).

—       вміє пояснити на прикладі храму, в якому проводять екскурсію, використання основних оздоблень та їх духовний зміст;

—       намагається відчути внутрішню гармонію християнського храму, красу люблячого Бога серця.

Тематичне оцінювання. Підсумкове узагальнення вивченого.

—       пояснює на основі біблійних, житійних та власних життєвих прикладів існування потреби в богопошануванні та богоспілкуванні віруючої людини;

—       називає головні християнські моральні риси та їх прояви (або відсутність таких проявів) у житті звичайних людей, називає причини духовного зубожіння сучасних людей.

п/п

год

Розділ І. Біблійна історія: сторінками Старого Заповіту (16 год.)

Дар керівництва людьми.

Роль великих людей у житті народу.

Ісус Навин. Взяття Єрихону.

—       розмірковує про важливість розвитку дару керівництва (в собі, в інших), про роль великих людей, які мали розвиненим такий дар;

—       пояснює головні моменти біблійної історії, що характеризують неминучість перемоги віруючої людини завдяки Божій допомозі;

—       називає основні риси визначної людини (полководця), яка цілком віддає себе в руки Бога (приклад Ісуса Навіна).

Допомога від людей і Бога.

Суддя Гедеон.

—       розуміє небезпеку надії лише на себе у вирішальні моменти життя;

—       пояснює значення суддівства Гедеона для спасіння народу Божого;

—       називає переваги допомоги від Бога порівняно з допомогою від людини.

Можливості людини та їх достойне використання.

Суддя Самсон.

—       розмірковує про різні можливості людини та їхнє використання (достойне й недостойне);

—       розглядає випадки з життя судді Самсона, дає їх моральну оцінку;

—       аналізує приклади з сучасного життя, з життя людей минулого (Біблійні історії за темою).

Чуйність до потреб ближніх. Суддя Самуїл.

—       пояснює зміст особливої вдачі людини – бути чуйним до потреб ближніх;

—       дає опис основних моральних рис судді Самуїла;

—       називає переваги судді Самуїла в духовно-моральному змісті вчинків над сучасними суддями.

Мужність.

Готовність до захисту Батьківщини.

Давид і Голіаф.

—       розуміє зміст поняття «мужність», вміє розкрити різні прояви на конкретних прикладах з життя;

—       пояснює причини перемоги Давида над Голіафом;

—       роздумує над відповіддю на запитання: «Чи готовий я сам захищати Батьківщину?»

Сила й шляхетність.

Давид і Саул.

—       розмірковує над причинами шляхетних вчинків Давида та про витоки його внутрішньої сили;

—       встановлює зв’язки богоугодних вчинків Давида (його духовна зрілість);

—       намагається пояснити зміст поняття «шляхетність Давида» як виконання заповіді Божої любові до ближнього.

Покаяння як неодмінна умова прощення.

Гріх і покаяння Давида.

—       розуміє й пояснює причини та наслідки падіння в гріховну спокусу Давида;

—       протиставляє силу гріха та силу покаяння в житті християнина;

—       наводить приклади з життя святих, які починали свій шлях з глибокого покаяння.

Мудрість і освіченість.

Цар Соломон.

—       ознайомлюється з постаттю царя Соломона та дає характеристику його вчинків;

—       дає характеристику поняття «мудрість», «освіченість» у порівняннях світської та християнської моралі;

—       розрізняє зміст мудрих повчань царя Соломона на прикладі Біблії (книга Премудрості Соломона)

Стійкість у відстоюванні

правди.

Пророк Ілля.

—       знає зміст пророчого служіння й потреби людей в таких особистостях;

—       відрізняє людей, яких призвав Господь на це покликання, від людей звичайних;

—       вміє на прикладі служіння пророка Іллі показати переваги для людей таких велетнів духу.

Готовність творити добро.

Пророк Єлисей.

—       пояснює причини надзвичайних можливостей людини-пророка здійснювати добро – чудеса (на прикладі служіння пророка Єлисея);

—       підтверджує головні вимоги до таких обранців, що стосуються чистоти їхніх помислів і намагань вгодити Богу й ближнім.

Виконання своїх обов’язків. Пророк Іона.

—       усвідомлює даремність намагань людини втекти від Промислу Божого (приклад пророка Іони);

—       розмірковує над судами Божими й людськими, намагаючись бачити ці прояви і в своєму житті.

Винагорода за терпіння.

Праведний Іов.

—       розуміє причини праведності Іова;

—       може порівняти міркування друзів Іова з роздумами людей, які нас оточують в повсякденному житті;

—       відстоює існування певного сенсу у витривалості людини в спокусах, перенесення їх з терплячістю.

Надія на Бога.

Ананія, Азарія та Мисаїл.

—       знайомиться з історією Ананія, Азарія та Мисаїла, розглядає моральний зміст їхніх вчинків;

—       розуміє призначення людини перебувати постійно у випробуваннях на вірність Богові, навіть у найменшому, на погляд людей, життєвому випробуванні;

—       визначає характерні риси людини, яка покладає надію на Божу допомогу.

Постійність переконань.

Пророк Даниїл.

—       визначає постійність переконань у вчинках пророка Даниїла та його мужність у несенні слова Божого;

—       розуміє важливість власної позиції в християнському служінні (стійкість, мужність, відповідальність).

Важливість збереження

шанування традицій народу.

Повернення Ізраїлю з

полону. Відбудова храму.

—       розуміє зміст месіанського значення ізраїльського народу, який зберігав богопошанування впродовж багатьох віків;

—       пояснює духовний зміст повернення Ізраїлю з полону та необхідності відбудови храму;

—       називає основні сакральні елементи старозавітного храму.

Готовність стояти за правду.

Маккавеї.

—       розуміє зміст подвигу братів Маккавеїв щодо сповідування вірності Богу;

—       пояснює основні християнські риси, які притаманні братам;

—       називає приклади з нашої історії, схожої з біблійним прикладом.

Розділ II. Святі люди в історії української землі (7 год.)

Преподобний Іов, ігумен Почаївський.

Брестська церковна унія.

—       розкриває сутність подвигу ігумена Іова Почаївського у відстоюванні віри Христової;

—       знає та може розказати про основний зміст Брестської церковної унії;

—       наводить приклади з особистого життя, коли віра вимагала захисту та відповідальності перед власними вчинками.

Святитель Петро Могила, митрополит Київській.

Києво-Могилянська академія.

—       знає про історичні події цього часу та дає моральну оцінку подвигу митрополита Петра Могили;

—       характеризує зміст державницької та духовної ролі митрополита Петра Могили в становленні культури українського народу;

—       дає пояснення християнсько-етичних понять і термінів уроку.

Козацтво – захисник віри.

Гетьман Богдан Хмельницький.

—       визначає роль захисника віри Христової, гетьмана Богдана Хмельницького;

—       порівнює оцінки світських істориків та християн, які вдячні за збереження віри Христової на наших землях;

—       наводить приклади сучасного ставлення до подвигів козаків-християн.

Творчість святителя Димитрія (Туптала), митрополита Ростовського.

Книги “Житія святих”.

—       пояснює зміст духовного і творчого служіння святителя Димитрія Ростовського (Туптала);

—       називає головні теми та духовно-моральний зміст “Житій святих”;

—       пробує порівняти зміст житій святих із жанром біографічної літератури.

Втрата віри та її наслідки.

Україна на початку ХХ ст.

—       розуміє потребу людини у відтворенні подвигів подвижників віри на кожному етапі існування християнської спільноти;

—       пояснює причини втрати активного сповідування християнської віри (втрата віри) і розмірковує над її наслідками;

—       називає різні прояви бездуховності людини, які засвідчені в історії України та в цілому світі.

Церква у роки Великої

Вітчизняної війни.

Церква та сучасність.

—       розуміє велич духовного подвигу різних народів, які протистояли загарбникам у війні;

—       пояснює роль Церкви у збережені духовності народу України та у подоланні духовного занепаду в роки війни та після неї;

—       засвідчує вплив Церкви на формування патріотичної позиції людини щодо обов’язків перед своєю Вітчизною.

Тематичне оцінювання.

—       узагальнює вивчений матеріал і виокремлює характерні риси, які притаманні духовному образу українського патріота та захисника України;

—       вміє навести приклади необхідності відтворення у нашому народі прикладів християнського служіння.

Розділ ІІІ. Сучасна людина та духовна культура в Україні (11 год.)

Етика християнського побуту.

Етика сімейних стосунків.

—       характеризує основні риси дотримання християнської етики в побуті українців;

—       усвідомлює важливість дотримання християнської етики в сімейних стосунках;

—       має уявлення про християнські сімейні свята.

Поняття про піст.

Піст як загальнолюдське

явище.

Піст тілесний і духовний.

Біблійні приклади посту.

—       наводить приклади різного розуміння поняття «піст» в житті віруючих та невіруючих людей;

—       характеризує піст як духовно-моральний засіб виховання особистості християнина;

—       формулює основні риси християнського змісту понять «піст духовний» і «піст тілесний».

Пости, встановлені Церквою.

Їх роль у житті людини.

Народні традиції, пов’язані з

постом.

—       визначає роль різних видів постів і дотримання їх людиною;

—       виділяє суттєві відмінності між традиційними для культури українців постами;

—       знає традиції та свята, пов’язані із постами.

Великий піст.

Особливості Великого посту в традиціях українського народу.

—       пояснює основний зміст та особливості проведення Великого посту в традиціях українського народу;

—       називає святкові події, до яких готує піст;

—       пояснює духовний зміст Великого посту.

Поняття про свято.

Християнські свята.

Свято свят – Пасха.

Пасхальні традиції

українського народу.

—       пояснює різницю між святами нерелігійними й релігійними (різних релігій);

—       вміє пояснювати духовний і моральний зміст Пасхи –

Свята свят;

—       наводить приклади Пасхальних традицій українського народу.

Свята на честь Ісуса Христа.

Свята на честь Божої Матері.

—       визначає основні відмінності свят Христових та Богородичних;

—       називає та пояснює зміст свят на честь Ісуса Христа та свят на честь Божої Матері;

—       визначає причини особливого пошанування у нашому народі Матері Божої.

Великі свята.

Свята на честь святих.

Храмове свято.

—       розуміє поняття «великого свята», «храмового свята», «свята на честь святих»;

—       пояснює зміст пошанувань святих і визначних подій в житті Церкви та нашого краю відносно християнських традицій.

—       називає храмові свята свого храму.

Регіональний компонент:

найбільш шановані святі

рідного краю.

Екскурсії по святих місцях.

—       визначає головні особливості й відмінності святкувань світських і християнських свят;

—       намагається дотримуватися традицій святкувань християнських свят.

Повторення.

Тематичне оцінювання.

—       пояснює зміст основних подій церковного року, що пов’язані з християнськими традиціями;

—       називає найбільш шанованих святих, захисників віри та державності;

—       намагається дотримуватися традиційних християнських звичаїв у повсякденному житті.

Зміст навчального матеріалу

Розділ І. Біблійна історія: сторінками Нового Заповіту (17 год.)

Ісус Христос як історична постать.

—       наводить приклади з життя Ісуса Христа як історичної особи та Бога, Який прийшов в людському образі;

—       ставить питання стосовно можливостей людини наслідувати справи Спасителя та набувати святих рис (святості);

—       відповідає на поставлені питання про наші обов’язки, як віруючих людей, за відповідне ставлення й пошанування Ісуса Христа.

Здійснення сподівань на спасіння.

Моральний стан людства перед народженням Христа.

Різдво Христове.

Початок нашої ери.

—       розуміє та аналізує причини морального занепаду в тогочасних людей іудейської віри;

—       ставить питання про зміст сподівань людей, які пішли за Христом;

—       розуміє зміст подій, за яких відбувалося народження Спасителя;

—       наводить приклади з життя людей, які підтверджують силу впливу Особистості Спасителя на їхній подальший розвиток і духовний стан.

Народження для вічного життя.

Хрещення Ісуса Христа в Йордані.

—       переповідає основні події хрещення Ісуса Христа в Йордані;

—       розглядає та аналізує зміст вислову «вічне життя», «народження для вічного життя»;

—       ставить питання про роль покаяння в духовному преображенні людини.

Боротьба зі спокусами.

Спокуса Христа в пустелі.

—       намагається відрізняти різні ступені спокушань Христа в пустелі та співвідносити їх із сучасними спокушаннями людей;

—       відрізняє тілесні й духовні спокуси, наводить приклади з життя;

—       дає визначення поняття «боротьба зі спокусами».

Дар учнівства.

Учні Ісуса Христа.

Апостол Андрій Первозванний.

—       намагається відтворити душевний стан перших учнів Христа, порівнюючи із собою (як учня);

—       вирішує для себе питання, що учнівство – це великий дар від Бога;

—       може розповісти про основні події, пов’язані з призиванням апостола Андрія та його подальшим служінням.

Моральний закон нової

людини.

Нагірна проповідь.

—       ознайомлюється зі змістом морального закону, виголошеного у Нагірній проповіді;

—       ставить перед собою питання про можливість виконання сучасною людиною (підлітком) християнського морального закону;

—       намагається робити висновки за окремими настановами Нагірної проповіді;

—       відчуває потребу самоспостережень над власними потребами до особистісного удосконалення або відсутність їх;

—       ставить питання про необхідність вивчення моральних законів Нагірної проповіді як довершеного закону між людьми і Богом.

Благословення дітей.

Ісус Христос і діти.

—       розуміє велике сподівання, яке покладав Ісус Христос на сприйняття дітьми христових повчань і настанов, завдяки чистоті їх дитячих сердець;

—       ставить питання про своє відношення (своїх однолітків) до потреби у богоспілкуванні, а значить, і до обов’язків перед Богом;

—       захищає власну точку зору, підтверджуючи її прикладами з життя.

Цінність дружби.

Зцілення розслабленого у Капернаумі.

—       висловлює власні судження про дружбу, бачачи в ній новий зміст (дружба велична тим, що веде людей до виконання їх святих обов’язків служити ближнім);

—       розрізняє зміст подій, котрі відбувалися в Капернаумі;

—       порівнює події в Капернаумі з іншими подіями, де були явлені дружба та товариськість.

Вдячність.

Вилікування 10 хворих на проказу.

—       особливо відповідально ставиться до теми, оскільки вона порушує важливу для цього віку тему «добра й зла», а саме: прояви вдячності тим, хто нас доглядає, виховує, опікується нами у житті (сімейні проблеми перш за все);

—       відповідає на питання про своє ставлення до подій, пов’язаних із зціленням хворих;

—       окреслює перед собою шляхи подолання невдячності у собі.

Матеріальний

і духовний світ людини.

Ісус і багатий юнак.

—       розглядає ставлення людини (насамперед себе) до проблем задоволення матеріальних і духовних потреб;

—       розцінює наявність у собі бажання до духовного вдосконалення;

—       ставить собі питання на кшталт того, що вирішував юнак (чим я можу поступитися, а чим – ні).

Надія, що тішить нас.

Воскресіння Лазаря.

—       роздумує над змістом життя людини, яке має колись скінчитись чи перейти у нове життя (воскресіння);

—       розглядає вчинок Ісуса Христа, Який втішив багатьох через подання надії на вічне життя;

—       розмірковує про причини нерозуміння людьми поняття вічного життя та прагнення до нього.

Радість і торжество.

Вхід Ісуса Христа у Єрусалим

—       повідомляє про власні емоції та переживання від радісної звістки, з якою християни зустрічають це свято (вербна неділя);

—       розглядає причини радості тогочасних іудеїв і порівнює їх з нашими враженнями від свята;

—       робить висновки про примхливість і необдуманість у виборі вчинків (спочатку вітали, потім розіп’яли).

За крок від зради.

Таємна вечеря.

Сад Гетсиманський.

—       переповідає основні події Таємної вечері та її духовний зміст;

—       намагається зрозуміти зміст духовного подвигу Ісуса Христа, поведінку Його товаришів і зрадника;

—       робить застереження для себе й інших не покладати надію на так званих друзів, з яких тільки деякі є справжніми (вибір друзів є важливим для підлітків);

—       ставить перед собою питання мати гарних, надійних і сповнених чеснотами друзів, які не підведуть і не зрадять заради грошей і звань.

Прощення образ.

Суд і розп’яття Ісуса Христа.

— дізнається про суд над Христом та про обставини Його розп’яття;

— виступає з власними судженнями про зміст виразу «прощення образ»;

—   ставить запитання щодо відтворення вчинків Христа у наш час (чи зміг би я так поступити у випробуваннях і зраді);

—   розповідає про почуття, які в нього викликала розповідь про страждання Христа.

Свято свят.

Воскресіння Христове.

—       ставить перед собою мету накреслити шлях наслідування Христу (передає своїми почуттями й міркуваннями саме таке ставлення до Сина Божого);

—       розповідає про свої враження від святкування Воскресіння Христового (Пасхи);

—       співає або читає улюблені твори на тему Воскресіння Христового.

Серце піднесемо до неба. Вознесіння Господнє.

—       виступає перед однолітками з власними роздумами про своє місце на землі, в житті інших людей (переглядаючи шлях життя Боголюдини, Воскресіння та Вознесіння Господа);

—       намагається зрозуміти етапи духовного зростання, які перед нами ставить Ісус Христос (ідіть і проповідуйте Слово Боже).

Тематичне оцінювання.

—       розповідає про свої враження та про потребу духовного удосконалення, уникання гріховних дій;

—       ставить питання одноліткам щодо важливості в наш час бути учнем Христовим, йти шляхом доброчесного життя, жити для ближніх за Божим Словом;

—       наводить приклади з власного досвіду та свого близького оточення про дива й святість людей Божих.

Розділ II. Святині української землі (7 год.)

Монастирі.

Їх роль у духовному просвітництві народу.

—       називає головні святині української землі (відомі монастирі), переповідає події, що пов’язані з історією їх створення та розвитку;

—       знає про шлях святих цих обителей та їхню роль у духовному просвітництві людей;

—       розрізняє поняття «духовне просвітництво» від просто «просвітництво», дає опис;

—       описує події, які сприяють розвитку монастирів у наш час.

Києво-Печерська лавра.

Києво-Печерський Патерик.

—       розповідає про головні події створення Києво-Печерської лаври та історичні джерела про це, що дійшли до нас із давнини;

—       вміє переповісти повчальні історії деяких відомих насельників лаври (з минулого та сучасного);

—       знає й цікавиться сучасним життям лаври (ділиться враженнями від перебування на святкових службах, переглядом фільмів, новин про життя лаври й заповідника тощо).

Почаївська лавра.

—       розповідає про історію створення та життя Почаївської лаври, про відомих святих та їхні діяння;

—       знає про історичні події, що пов’язані з історією цієї святині;

—       може порівняти особливості традицій і життя Києво-Печерської лаври з особливостями традицій у Почаївській лаврі.

Святогорська лавра.

—       розказує про визначні події, що пов’язані зі Святогорською лаврою, з її становленням у наші часи;

—       ставить питання про вплив стародавніх визначних монастирів на духовне відродження нашого народу;

—       розмірковує про чудеса, які люди відчувають в своєму досвіді завдяки відвідинам святих монастирів.

Паломництво як явище культурно-релігійного життя.

—       знайомиться зі схемою паломницьких місць України та зарубіжжя, вивчає основні шляхи паломницьких маршрутів тощо;

—       дізнається про можливості паломницьких служб різних регіонів нашої держави;

—       визначає необхідність для кожної людини доторкнутися до святих джерел християнської духовності.

Святині Української землі:

ікони Божої Матері Володимирська, Почаївська, Чернігівська та інші.

—       знайомиться із багатими християнськими скарбами духовного мистецтва та найвідомішими іконами;

—       переповідає їх історії та особливості пошанувань в різних регіонах України.

Тематичне оцінювання.

—       підводить підсумки та узагальнює важливість для сучасної людини (підлітка) бути обізнаним і відчувати потребу в духовних знаннях;

—       знає історії зцілення в святих місцях, від святих ікон та історії пошанувань святих нашого краю.

Розділ ІІІ. Сучасна людина в духовних таїнствах та обрядах (10 год.)

Таїнства та обряди як складова побуту українського народу.

Різниця між ними.

Таїнство хрещення й миропомазання.

Хрещені батьки.

—       знайомиться з головними таїнствами й вміє про них розповісти;

—       розповідає про обряди та їхню відмінність від таїнств;

—       може розповісти про можливості благодатних дарів у хрещенні та миропомазанні;

—       пригадує події свого хрещення;

—       розказує про своїх хрещених батьків.

Таїнство покаяння.

Сповідь.

—       визначає таїнство покаяння як провідне для духовного очищення й зцілення від гріхів;

—       ставиться відповідально до змісту того, що люди повідомляють на сповіді;

—       розмірковує над темами «гріхи тілесні, душевні та духовні» (називає деякі з них, що характерні для нашого часу).

Таїнство Євхаристії.

Божественна літургія –

свідчення єдності Бога та людини.

—       може переповісти про значення та основні моменти таїнства Євхаристії;

—       знає про вплив на людину святого причастя (випадки з життя відомих йому осіб);

—       намагається відрізняти особливості єдності віруючих людей поза церквою та під час Божественної літургії.

Таїнство шлюбу.

Шлюб цивільний і церковний.

Сім’я – мала церква.

Шлюбні традиції українського народу.

—       ознайомлюється з особливостями таїнства шлюбу та словами із Біблії про святість сімейних стосунків;

—       наводить слова зі Святого Писання про святість шлюбу та про перше чудо, що було явлене під час весілля;

—       розповідає про шлюбні традиції українського народу, про заборони щодо шлюбу.

Молитва за хворого.

Апостол Яків про силу молитви

за хворого.

—       підтримує думку, що сила щирої молитви за хворого сприяє духовному й тілесному зціленню;

—       вчиться співчувати й ставити себе на місце хворого, який потребує наших щирих молитов;

—       намагається підтримати друзів гарними словами та бажає, щоб ці слова наближались за змістом до вражаючих духовною снагою молитов відомих святих (на прикладах з духовної літератури);

—       переповідає випадки з життя святих, які мали одужання саме по молитвах за них інших людей (матері, друзів, святих тощо).

Фізична смерть і безсмертя душі.

Обряд поховання.

Поминання померлих.

—       ставить перед собою мету зрозуміти зміст життя й безсмертя душі (досвід появи святих, які являлись людям і сповіщали їм про зміст страждань після смерті душ померлих і про спокій душ праведників і святих);

—       дізнається про зміст обряду поховання та етапи поминальних трапез за душі померлих;

—       знає, як треба шанувати померлих предків, які віддали своє життя за майбуття нащадків.

Потреби людини і церковні обряди.

Освячення. Молебні.

—       може переповісти зміст різних церковних обрядів та їх призначення;

—       дізнається про важливість перебування людини в освячених місцях (вдома, на роботі);

—       знає про користь молебнів та про святкові богослужіння перед початком якоїсь справи, задля благополуччя і миру, проти хвороб тощо.

Священство.

Апостольське наступництво. Апостол Павло про священство.

—       ознайомлюється із традиціями священства як служителями Божими;

—       може розповісти про деякі особливості їхнього апостольського служіння (що Бог заповідав їм робити, а що не робити);

—       може пояснити зміст вислову апостола Павла про священство.

Екскурсії до храмів на тему «Звичаї рідного краю».

—       відвідує визначні церковно-храмові комплекси рідного краю, дізнаючись про архітектуру та іконопис;

—       спостерігає, як люди приходять до храму та як проходять різні священні таїнства й обряди.

Тематичне оцінювання.

—       узагальнює отриманий досвід, знаходить стратегії для втілення свого прагнення до духовного удосконалення;

—       аналізує та порівнює зміст духовного життя інших людей із змістом свого та своєї родини.

Розділ І. Біблійна історія: сторінками Нового Заповіту (17 год.)

Поняття про притчу.

Істина. Наше сприйняття істини. Притча про сіяча.

—       розуміє зміст поняття «притча» та наповнення цього змісту;

—       розповідає про необхідність відстоювати істини як найціннішого, що є в людині;

—       пояснює зміст притчі про сіяча як такий, що відповідає ступеням духовної підготовки людини до сприйняття істини;

—       ставить питання про готовність своєї душі до сприймання слів Євангельської Істини.

Важливість добрих справ для духовного росту.

Притчі про зерно гірчичне та про закваску.

—       розмірковує про вплив добрих справ на формування духовності особистості;

—       дає порівняльну характеристику двох причт, наголошує необхідність добрих вчинків всупереч усім негараздам, що виникають у житті;

—       наводить для цього приклади з життя;

—       віддає перевагу постановці проблем, що виникають у нашому житті, образно, у формі притч (розвиток образного мислення);

—       розуміє потребу зберігати внутрішню гармонію для розуміння суті притч та для їх трактування.

Основа морального життя.

Притча про дім на піску і на камені.

—       розмірковує про потреби людини в побудові міцного духовного й морального фундаментів для повноцінного існування та самореалізації;

—       ставить перед собою питання самовдосконалення на основі вічних цінностей;

—       пропонує стратегії духовного росту на основі християнських духовних цінностей.

Неминучість покарання за зло. Притча про пшеницю та кукіль.

—       розмірковує про необхідність передбачати та нести відповідальність за власні вчинки впродовж усього життя;

—       виголошує свої потреби, що збігаються з потребами духовно-морального удосконалення серед спокус сьогодення;

—       ставить перед собою (своїми однолітками) питання про невідворотність покарання за гріхи, в яких людина не сповідується.

Милосердя та співчуття.

Притча про милосердного

самарянина.

—       розмірковує про потреби сучасного людства в розвитку милосердних справ;

—       розуміє, чому треба співчувати тим, хто опиняється в складному становищі;

—       роздумує про шляхи подолання негараздів сьогодення;

—       розглядає образ сучасного самарянина (за образом самарянина із притчі) як зразок для наслідування.

Скупість і щедрість.

Притча про нерозумного багача.

—       робить висновки про духовну неповноцінність людей, які усе своє життя дбають про матеріальний статок, не замислюючись про духовні потреби;

—       розмірковує про необхідність сприймати життя сучасного суспільства та його щоденні турботи з погляду життя вічного;

—       надає перевагу вирішення життєвих проблем духовними шляхами, через виконання Божих настанов бути милосердним, щедрим та нежадібним.

Винагорода за терпіння.

Притча про багача та Лазаря.

—       віддає перевагу у роздумах про терпіння в скорботі як про нагальний порятунок у вічному житті;

—       намагається пояснити, для чого людині потрібно мати непорушну волю й терплячість у перенесенні спокус (на історичних та літературних прикладах);

—       ставить перед собою питання можливості реалізувати ідею притчі у власному житті, в сучасному світі (розглядає власну життєву ситуацію, пов’язану з економічною кризою в суспільстві).

Гордість і смиренність.

Притча про митаря й фарисея.

—       розуміє, що саме сприяє утвердженню людини на шляху до досконалості во Христі (смиренність і щиросердне покаяння в гріхах);

—       ставить перед собою певні пріоритети у вихованні смирення й контролю над вчинками, які породжує в нас гордість;

—       розмірковує над образами митаря й фарисея, намагається розпізнавати їх у собі (самоаналіз стану духовно-моральної сфери).

Свобода вибору.

Притча про блудного сина.

—       усвідомлює зміст поняття «свобода вибору», аргументуючи його прикладами із власного життя;

—       розуміє причини небажання людей усвідомлено обирати шлях власного життя, наводить наслідки таких дій;

—       намагається зрозуміти силу великої терплячості Бога й незліченного Його милосердя до кожного блудного сина, який відступає від Отця;

—       ставить перед собою питання щодо небезпеки, якою охоплені люди в наші часи, віддаляючись від Господа назавжди.

Мета нашого життя.

Притча про 10 дів.

—       пробує визначити мету життя людини (служити Богу для спасіння у вічному житті);

—       знає про відповідальність за зміст різного роду задоволень, які підлітки дозволяють собі, виходячи з потреб віку;

—       прагне до удосконалення себе для життя вічного;

—       знає, що являють образи дів розумних, що не загасили своїх світильників і зберегли їх палаючими.

Відповідальність.

Духовний труд над собою.

Притча про таланти.

—       визнає необхідність духовної праці над собою для самовдосконалення й реалізації наданих Богом талантів;

—       надає перевагу розвитку талантів, які треба вдосконалювати впродовж усього життя;

—       засуджує поступливість людей гріховним залежностям від спокус і розваг сьогодення (протидія залежним станам і небезпечній поведінці);

—       розглядає цю притчу як важливий засіб розуміння через мудре слово становища людей, які недооцінюють дані їм від Бога таланти й нехтують їх розвитком.

Наше ставлення до людей.

Уміння любити й прощати.

Притча про немилосердного

боржника.

—       розглядає причини зміни ставлення царя до боржника як підтвердження розуміння Господом усіх внутрішніх порухів душі (творити добре чи зле);

—       ставить перед собою за мету наближатися до умілого поводження з людьми, вчитися прощати й любити;

—       визначає за необхідне підтримувати між людьми повагу, відноситися до кожного неупереджено (адже кожний може опинитися у ролі боржника);

—       прагне набути гарної звички – вибачати людям їхні борги та провини, якщо вони у цьому зізнаються й каються.

Добро й зло в житті людини.

Спокуси та їхні наслідки.

Притча про жорстоких

виноградарів.

—       розуміє, що тема жорстоких виноградарів є важливішою від інших тому, що вони уповноважені розпоряджатися господарством Божим і мають нести найбільшу відповідальність. Якщо ж такі управителі жорстокі, то страждають усі. Тому постає питання виховання еліти держави, яка буде спроможна розуміти не тільки власні потреби, але, головне, потреби духовні (бути в Істині, з Богом);

—       висловлює думки на тему потреби виховання державної еліти, виховання себе як господаря країни (кожного на своєму місці).

Послух і непослух.

Притча про двох синів.

—       робить висновки про важливість вчасного виконання того, чого бажає від нас Бог;

—       розуміє, що гріховний стан людей не дає можливості виконувати все досконало, а головне, у пошані до Батька;

—       намагається розглядати вчинки синів, які по-різному зголосилися й виконали завдання, як власну позицію щодо виконання тих справ, що є у кожної людини (підлітка).

Роль праці в житті людини.

Винагорода за працю.

Заздрість.

Притча про робітників у

винограднику.

—       розуміє потребу людини отримувати гідне задоволення від оплати своєї праці;

—       намагається розгледіти причини бажання одних трударів мати більшу платню за інших;

—       розглядає проблему заздрощів у нашому житті;

—       ставить за мету у процесі виконанні будь-якої роботи насамперед мати користь для своєї душі, задоволення її духовних потреб.

Молодь і школярі –

надія держави.

Притча про свічку на

підсвічнику.

—       розуміє головну проблему сьогодення у нашій державі та світі – втрату цінності богоспілкування. А тому образ свічки на підсвічнику є важливим для реалізації себе як образу Божого, який людина має удосконалювати все життя (уподоблення);

—       розмірковує над проблемою шляхів удосконалення людей, їхніх сімей тощо.

Тематичне оцінювання.

—       розглядає провідні теми, що розкриваються в притчах;

—       ставить питання про необхідність духовного удосконалення кожної особистості;

—       розуміє необхідність ознайомлення з досвідом попередників, з мудрістю святих отців, Святим Письмом.

Розділ II. ДЕКАЛОГ (заповіді Божі для людей) (11 год.)

Поняття заповіді.

Заповідь 1.

«Я – Господь Бог твій.

Хай не буде у тебе інших богів перед лицем Моїм».

Богопізнання.

Поняття “інших богів”.

Гріхи проти заповіді.

—       вимагає від себе щиросердного сповідування Бога, якщо бажає відкрити силу любові Божої у власному житті та житті близьких;

—       розуміє зміст духовних та тілесних гріхів, що заважають людям;

—       ставить перед собою питання найпершого з гріхів (невизнання Господа Бога) і наслідків від цього для себе.

Заповідь 2.

«Не роби собі ідола…».

Сучасне ідолопоклонство: культ тіла, грошей, алкоголю, наркотиків, розваг.

Забобони і марновірство.

—       розмірковує про протиріччя сьогодення, коли ідолопоклонство набуло такого урізноманітнення (культ тіла, грошей, алкоголю, наркотиків, розваг);

—       намагається із застереженням відноситися до пропозицій реклами, сучасних наукових розробок індустрії розваг, фармакології та навіть харчової промисловості щодо загострення проблем залежностей від «ідолів»;

—       розуміє зміст забобонів як віри в малих ідолів та марновірство (на прикладах із життя).

Заповідь 3.

«Не призивай імені Господа Бога твого даремно».

Про вживання імені Божого. Прокльони, лихослів’я, богохульство.

Значення імені для людини.

—       виховує побожне ставлення до імені Божого як до святого імені;

—       вирізняє інші слова за їхнім духовним потенціалом або відсутністю такого;

—       ставить собі за мету виховання контролю за словами, які заважають нам духовно зростати (прокльони, лихослів’я, богохульство);

—       визнає важливість імені кожної людини для збереження повноти гармонії та краси її духовного життя, для удосконалення її особистості.

Заповідь 4.

«Пам’ятай день святий святкувати…».

Субота у Старому Заповіті.

Неділя у Новому заповіті. Християнські свята.

—       розуміє зміст християнської «неділі» і старозавітної «суботи» як днів особливої пошани до Господнього веління (4 заповідь);

—       знає про відповідність проведення недільного дня згідно з християнськими настановами і традиціями;

—       розглядає сучасні світські свята і порівнює їх духовний зміст зі змістом свят християнських.

Заповідь 5.

«Шануй батька свого та матір свою…».

Обов’язки дітей перед батьками: любов, пошана, послух.

Повага до старших.

—       визначає пріоритет поваги і пошанування дітьми своїх батьків, який є ключовим у вихованні громадянського суспільства;

—       може розмірковувати на тему сучасних можливостей зберегти передачу традицій від покоління до покоління (оскільки руйнація традицій веде до руйнації взагалі державності як культурної спільноти громадян, яка починається із сім’ї кожного);

—       знає і називає обов’язки дітей перед батьками.

Заповідь 6.

«Не вбивай».

Життя — дар Божий.

Вбивство фізичне і моральне. Відповідальність людини за життя.

Падіння суспільної моралі: самогубство, наркоманія, алкоголізм, аборти, евтаназія, екологічні катастрофи.

—       визначає неможливість для людини вирішувати свою долю та долю іншої людини через убивство;

—       усвідомлює відповідальність людини за власне життя;

—       розглядає можливості кожного зберігати життя за будь-яких обставин (на прикладах з життя відомих духовних осіб);

—       розмірковує над безпосередніми причинами занепаду моралі сьогодні.

Заповідь 7.

«Не чини перелюбу».

Чистота й непорочність.

Таїнство шлюбу.

Сучасні перешкоди щодо збереження чистоти серця: преса, телебачення, відео, електронні ЗМІ, мода тощо.

—       знає про причини занепаду чистоти і розбещеності сучасної молоді, а також про наслідки цих явищ;

—       протиставляє цим негараздам свою обізнаність (треба зберігати свою духовну і тілесну недоторканість);

—       визначає перешкоди сучасної мас-медіа, через яку йде розмивання християнських цінностей цнотливості і збереження вірності у подружніх зв’язках.

Заповідь 8.

“Не кради ”.

Джерело власності – чесна праця.

Злочини проти чужої власності.

Святотатство.

—       розмірковує над темою «не кради», «крадіжка», отримання хабарів тощо;

—       ставить собі за мету дотримання чесного збагачення за рахунок власної праці, що є угодним Богові;

—       розглядає злочини проти майна та духовної власності, причини їх виникнення у нашому суспільстві;

—       знає зміст поняття «святотатство».

Заповідь 9.

«Не свідчи неправдиво на ближнього твого».

Слово честі, клятва, присяга та їхні порушення.

Неправда. Осуд. Наклеп. Обов’язок виправити заподіяну кривду.

—       розуміє необхідність дотримуватися даного слова у різних справах (слово честі), присяги та несення відповідальності за їхнє порушення;

—       ставить на меті уникати осуду, наклепів та неправдивих свідчень проти інших людей (9 заповідь);

—       розуміє, що негативні вчинки минулого допомагають виправити щире каяття й уникнення їх у подальшому.

Заповідь 10.

«Не бажай нічого, що належить ближньому твоєму…».

Про нечистоту помислів і боротьбу з ними.

Заздрість.

—       пояснює важливість виховання у собі поблажливості і уникнення заздрощів, що супроводжують людей в усі часи;

—       визнає як духовну хворобу нескінченні бажання людини отримувати усілякі блага, які мають інші;

—       визначає шляхи подолання цієї небезпечної хвороби, що лікується християнським способом життя (боротьба із нечистотою помислів).

Тематичне оцінювання.

—       проводить межу між заповідями людей сучасного світу і заповідями Божими, які невіруючим людям не можна виконувати у повному обсязі (через нерозуміння їх духовного змісту);

—       дає характеристику сучасним типам людей, які порушують заповіді Божі, що призводить до духовного і морального зубожіння особистості та держави (приклади з історії й сучасного життя).

Розділ ІІІ. Християнська культура і людина (6 год.)

Молитва у камені.

Церковна архітектура. Найвідоміші церкви в Україні.

—       визнає важливість збереження краси споруд церковної архітектури, їх внесок у виховання культури особистості;

—       дає пропозиції щодо збереження архітектурних ансамблів старої забудови, відродження їх у стародавньому вигляді, без порушення сучасними забудовами;

—       може назвати основні святині християнства – відомі церкви і місця паломництва.

Молитва у музиці. Церковні піснеспіви. Духовна і світська музика. Народні піснеспіви християнського змісту: колядки, щедрівки, псалми.

—       розмірковує про місце в нашому житті музики, співу, духовного і світського, їх змісту;

—       знає і може навести приклади піснеспівів християнського змісту (колядки, щедрівки, псалми);

—       може розповісти про християнський зміст подій, що зображені у цих творах.

Дзвони. Дзвонове мистецтво.

Молитва у фарбі. Іконопис. Візантійська та давньоруська школи іконопису.

Сучасний іконопис.

—       розглядає головні напрямки формування духовної релігійної культури – іконопис, дзвонове мистецтво, церковне оздоблення (різьблення, лиття, вишивання тощо);

—       може визначити декілька особливостей візантійської та давньоруської шкіл іконопису;

—       знає і називає твори іконопису, які є знаними і шанованими.

Молитва у слові. Християнська література та книгодрукування.

—       розуміє важливість збереження літературної спадщини, що представлена витворами мистецтва та книгодрукування;

—       намагається зрозуміти велич слова молитви як такої, яку Сам Господь подав нам у приклад (на прикладі Господньої молитви);

—       розмірковує над неоціненною силою духовних писемних джерел, які ми маємо.

Джерела натхнення для творчості.

Як не впасти в спокуси.

Сучасне християнське мистецтво: кіно, театр, медіа-засоби.

—       знає зміст поняття «творчість», «творчі сили» (від Бога то чи ні);

—       намагається убезпечити себе від наслідків неконтрольованого спілкування зі світом кіно, театру, де владарюють різні сили натхнення і спокус.

—       дотримується своїх думок, які сформувалися під час вивчення різних тем, і відстоює їх;

—       свідчить про корисність для душі і тіла усіх Божих настанов.

год

Розділ І. Життєвий вибір християнина – Церква Божа (14 годин)

Початок християнської церкви.

Сходження Святого Духа на апостолів.

Проповідь апостола Петра.

—       може переказати події, за яких відбувалося зародження християнської церкви як непересічного явища в житті народів усього світу;

—       розглядає зміст обставин Сходження Святого Духа на апостолів;

—       дає оцінку проповіді апостола Петра з погляду моральних правил і норм, що закладалися християнською церквою;

—       дає пояснення християнсько-етичних понять і термінів уроку.

Добро в ім’я Ісуса Христа. Чудеса апостолів.

—       розуміє важливість явлення чудес апостолами після Сходження Святого Духа на них;

—       пояснює основні умови набуття апостолами сили творити справи апостольства, в тому числі і творення чудес.

Вірність і відданість християнським переконанням. Первомученик архідиякон Стефан.

Новомученики.

—       розглядає зміст понять «вірність», «відданість»;

—       розуміє необхідність підтримувати християнські переконання справами;

—       знає про служіння та мученицьку смерть архідиякона Стефана;

—       розмірковує про зміст служіння й мученицького подвигу новомучеників, може навести приклади з їхнього життя.

Бажання жити з Христом. Апостол Филип і євнух.

Чи все вимірюється грішми?

Ворожбит Симон.

—       намагається зрозуміти вчинки людей, які знаходяться в стосунках з Богом, і таких, які не мають цих стосунків;

—       розмірковує про вчинки людини, яка хоче пізнати Бога (апостол Филип і євнух);

—       знає про необхідність дотримання чистоти (уникання отримання благодаті за гроші);

—       знає дії нашої душі для збереження благодаті Божої у собі та інших;

—       засуджує зміст прохання ворожбита Симона про надання йому Божих апостольських дарів за гроші, порівнює з подібними вчинками сучасних людей.

Суттєва зміна життя людини.

Навернення Савла.

—       розповідає про основні події навернення Савла (Павла) до істинної віри;

—       визначає зміст роздумів святих отців про навернення кожної людини з гріховної дороги марних переконань на шлях сповідування Істини;

—       розуміє велич подвигу Павла у зв’язку зі зміною внутрішніх переконань стосовно Божого Промислу про себе;

—       порівнює сучасні вчинки людей, які навернуті до Бога шляхами Божого Промислу.

Універсальність християнської віри.

Гріх ксенофобії та расизму.

Апостол Петро і сотник Корнилій.

—       розуміє зміст розповіді про настановлення у вірі сотника Корнилія апостолом Петром;

—       ставить перед собою питання значущості християнського вчення для кожного народу, великої любові Бога до кожної порядної людини, що шукає Господа шляхами правди;

—       розглядає сучасний гріх ксенофобії та расизму, який затьмарює Божий Промисел про кожну людину як образ і подобу Божу;

—       вчиться співчувати і бачити кращі риси у кожній людині.

Життя перших християн як зразок для наслідування

—       ознайомлюється і переповідає про особливості життя, сповідування віри християнської в перші роки християнства;

—       переживає захват від звитяги перших християн, які несли нелегкі випробування і тортури за віру;

—       визначає риси характеру християн, які ми повинні й сьогодні наслідувати від перших християн.

Золоте моральне правило християнства.

Апостольський собор у Єрусалимі.

—       знає зміст Золотого морального правила християнства;

—       може розповісти про основні події Апостольського собору в Єрусалимі;

—       розмірковує про можливості життя сучасних людей за цим правилом.

Учитель і учні.

Долі апостолів.

—       вирізняє поняття відповідальності за обраний шлях служіння Богу і людям (за Божими заповідями і настановами);

—       знає і може повідомити про долі деяких апостолів, учнів Христа.

Життєвий шлях.

Ніколи не пізно змінити життя на краще.

Рівноапостольна Марія Магдалина.

Преподобна Марія Єгипетська.

—       розмірковує над поняттям «життєвий шлях», його змістом з точки зору християн;

—       вирішує для себе розумність рішень Марії Магдалини і Марії Єгипетської щодо зміни способу свого життя і обрання важкого шляху преображення своєї духовної сутності;

—       порівнює дії сучасних «марій», які обрали шлях розпусти, з діями святих подвижниць;

—       аналізує шлях духовного подвигу святих подвижниць (ненависть до гріха й наслідування Христа).

Важливість знань у житті людини.

Дар мови та його використання.

Святителі Василій Великий, Іоанн Златоуст, Григорій Богослов.

—       розуміє зміст різних дарів Божого Духа, можливостей використання їх для духовного зростання;

—       може навести імена та творіння видатних отців Церкви, які своїми богонатхненими творами являють втілення такого дару слова;

—       може порівняти людей минулого і сьогодення на предмет доцільного використання дару слова.

Милосердя та безкорисливість.

Святитель

Миколай Чудотворець.

—       розуміє можливості віруючої людини для справ милосердя (приклад життя святого Миколая Чудотворця);

—       знає і може розповісти про життєвий шлях та чудеса, які творив святитель;

—       намагається зрозуміти етапи формування особистісної вдачі святителя в молоді роки.

Бути потрібним людям. Святитель Лука

(Войно-Ясенецький).

—       може переповісти про головні події з життя святителя Луки, які стосуються його служіння Богу і людям, витримки під час заслань, хвороб та випробувань;

—       розглядає покликання людини служити ближнім як реалізацію її багатогранних творчих можливостей;

—       проводить паралелі з сучасними людьми науки і культури, які мають різні джерела натхнення і відповідно по-різному бачать зміст свого служіння.

—       тлумачить зміст поняття «служіння ближнім»;

—       намагається наслідувати вищі зразки самовідданої праці та реалізації при цьому Божого задуму про людину.

Розділ ІІ. Віра в житті людини (9 год.)

Надприродність християнських моральних вимог.

Заповіді блаженства.

Поняття морального подвигу.

—       розуміє важливість для людини дотримання правил і норм життя, які установлені Господом Богом;

—       ставить собі за мету прийняти на віру зміст вимог довершеного стану душі людини – стану блаженства;

—       розмірковує над поняттям «моральний подвиг» як вищий прояв духовного вчинку.

Віра і любов.

Взаємна любов – головна ознака християнства.

—       ставить перед собою питання поєднання віри та любові у житті кожної людини;

—       розмірковує на теми сьогодення стосовно необхідності взаємної поваги і любові між людьми;

—       знає, що потрібно людині, аби вона почувалася щасливою;

—       наводить приклади з життя (зокрема історичні), що підтверджують прояви таких високих зразків любові.

Віра та розум.

Віра і наука: надуманий конфлікт.

—       відрізняє зміст понять «віра» і «розум», а також їх поєднання, коли мова йде про нові форми пізнання, які породжує саме віра;

—       підтверджує свою думку на прикладах роздумів великих подвижників та висловів із Святого Письма;

—       знаходить виправдання обмеженості людського розуму невіруючої людини через її відірваність від Бога (вислови авторитетних церковних мислителів).

Віра та свобода вибору.

Релігійна терпимість.

—       розглядає свободу вибору в межах як світської, так і релігійної християнської етики;

—       розуміє виняткове призначення людини, як Божого творіння, бути носієм вільного вибору;

—       розмірковує про поняття «релігійна терпимість» у нашому повсякденному житті.

Віра і честь.

Вірність присязі, даному слову.

—       розуміє поняття «віра», «честь», «вірність присязі» і т. п.;

—       визнає необхідність дотримання слова, яке дає людина;

—       розглядає різні випадки з життя сучасних людей, які твердять про необхідність дотримання слова у справах, у державній службі тощо.

Віра і патріотизм. Християнський героїзм.

Краса самопожертви.

—       знає, що нехтування основами християнської моралі впливає на традиційну форму вияву любові до вітчизни – патріотизм;

—       намагається розрізняти вічні цінності та цінності тимчасові (у сучасних умовах це є нехтування інтересами власної держави задля особистого збагачення).

—       ставить собі за мету формувати власні ціннісні орієнтири, виходячи з віри особистості;

—       розглядає життєві випадки явлення краси самопожертви християнського зразку.

Віра і сучасні виклики цивілізації:

суїцид, евтаназія, зміна статі, новітні хвороби, екологічні катастрофи тощо.

—       ознайомлюється зі спектром сучасних викликів і проблем цивілізованого суспільства, які пов’язані із втратою ціннісних орієнтирів християнства;

—       може пояснити з точки зору християнського морального вчення необхідність обмеження багатьох наукових розробок за їх негативний вплив на особистість;

—       наводить приклади негативного антихристиянського підходу до особистого життя людини і життя суспільства в цілому.

Віра і релігійно-культурна спадщина народу. Відповідальність за її збереження (відновлення).

—       ставить перед собою питання відповідності і відповідальності кожного громадянина духовним цінностям культури свого народу;

—       розглядає зміст суджень сучасників та святих отців стосовно збереження культурної спадщини (насамперед релігійної традиції);

—       розуміє необхідність відновлення пам’яток культури, особливо, релігійних пам’яток культури.

Тематичне оцінювання.

—       називає основні змістовні лінії теми й робить висновки;

—       ставить перед собою питання про необхідність сповідування віри для реалізації інших життєво ціннісних виборів;

—       розглядає ієрархію власних життєвих цінностей.

Розділ ІІІ. Людина та суспільство (11 год.)

Християнський погляд на людину.

Людина – образ і подоба Божа.

Покликання людини.

Служіння сім’ї, державі, Церкві.

—       аналізує різні форми покликання людини, різницю між працею та служінням;

—       вміє аргументовано довести цінність вислову «Людина – образ і подоба Божа»;

—       відстоює переваги християнського погляду над іншими уявленнями про людину, наводить приклади.

Права та обов’язки людини. Постійне вдосконалення людської особи.

Шляхи та способи вдосконалення людини.

—       виявляє спостережливість щодо впливу духовних запитів на внутрішній світ людини;

—       проявляє обізнаність основних прав і обов’язків людини у світлі християнського вчення та світської моралі;

—       аналізує прийнятні та неприйнятні для християнина шляхи та способи вдосконалення людини.

Молода людина й навколишній світ. Батьки та діти.

Оточення.

—       знає приклади з життя та історії про особливості духовного зв’язку молодої людини з близькими людьми, про виховання за сімейними традиціями і дотримання честі роду;

—       ставить питання користі для душі спілкування з різними людьми;

—       виявляє обізнаність у питаннях протистояння впливу поганих прикладів із життя однолітків.

Відносини чоловіка й жінки: сакральність і відповідальність. Подружжя.

Вибір наречених і дошлюбна цнота.

—       знайомиться з особливостями шлюбу, його сакральним змістом та відповідальністю перед Богом;

—       відповідає на запропоновані питання стосовно пріоритетів сучасного подружжя та заміни християнських чеснот на прагматичні стосунки;

—       ставить собі за мету розібратися у тому, для чого потрібна сучасній людині дошлюбна цнота і чистота стосунків у шлюбі.

Розвиток особистих здібностей.

Творча робота «Яким (якою) я себе бачу через 1-2 роки».

—       визначає поняття «здібності» та визначає різні типи здібностей за силами душі (розумової, бажаючої та чуттєвої сили);

—       намагається розробити власні підходи до проблеми розвитку здібностей (вирішення проблемних ситуацій, запропонованих вчителем);

—       розробляє стратегію розвитку власної особистості на найближчий час (1-2 роки): творча робота «Яким (якою) я бачу себе через 1-2 роки»;

—       розмірковує про шляхи вдосконалення здібностей світськими та духовними методами.

Самостійність і відповідальність.

Розум і воля.

Опитування (ступінь відповідальності за вчинки, розвиток самосвідомості).

—       розрізняє можливості людини й можливості Божі стосовно поняття «самостійність людини»;

—       аналізує ступінь власної відповідальності за вчинки (розвиток самосвідомості особистості);

—       знайомиться з поняттями «розум» і «воля» як у світському, так і християнському розумінні, порівнює їх зміст.

Мистецтво спілкування. Толерантність у спілкуванні.

—       ставиться з розсудливістю до поняття «толерантність» у різних питаннях нашого життя (на прикладах вчителя);

—       наводить приклади вміння спілкуватися (з досвіду підлітків), які є прийнятними й неприйнятними з погляду християнської моралі;

—       може запропонувати приклади різних типів спілкування зі Святого Письма та Святого Передання.

Конфліктні ситуації.

Егоїзм – основа конфлікту. Шляхи подолання конфлікту (творча робота).

—       розрізняє внутрішні рушії конфліктних ситуацій і способи їх розв’язання;

—       визнає, що більшість конфліктних ситуацій виникає через нехтування заповідями Божими щодо любові до ближніх;

—       може дати характеристику виявів поняття «егоїзм» у повсякденному житті;

—       знає деякі зі шляхів подолання конфліктів, які використовує на власному досвіді (творча робота).

Професія.

Мотиви вибору професії. Ставлення до праці.

—       розрізняє професії корисні й некорисні для душі людини та її здоров’я;

—       може пояснити мотиви, за якими люди вибирають професію (приклади минулого й сучасного);

—       пояснює ставлення до праці як до святої справи кожної людини (приклади зі Святого Письма);

—       ознайомлюється з висловами святих отців про ставлення до праці та про особливості духовних подвигів.

Релігійна карта України.

—       розглядає існування різних релігійних угруповань на території сучасної України як результат історичного процесу змін у духовній зрілості народу;

—       роздумує над долею нашого народу, виходячи із ситуації економічних криз та нехтування традиційним віросповіданням.

Творча робота.

—       самостійно робить висновки щодо вивченого курсу і ставить перед собою завдання, які найближчим часом бажає розв’язати (творча робота).

год

Розділ І. Християнська мораль. Формування особистості (14 год.)

Тема 1.

Поняття про моральність.

Дії моральні і аморальні.

Закон моральності.

Важливість Закону Мойсейового й Закону Новозавітного.

—       наводить приклади морального та аморального в житті людей (на прикладах Святого Письма та сучасної історії);

—       розуміє зміст Закону Мойсейового й Закону Новозавітного;

—       пробує давати характеристику запропонованих вчителем подій, ситуацій, явищ з погляду моральних критеріїв Закону Новозавітного.

Гріховність роду людського.

Відображення гріховності в душі людини, у сфері розуму, почуттів, волі. Витоки гріха.

—       знає і може навести приклади гріховних дій і витоки їх з загальної гріховності людського роду впродовж століть;

—       розмірковує про власне розуміння «гріх у тілі», «гріх у душі», «гріх у дусі»;

—       дізнається про види гріховності в душі людини, в сфері розуму, почуттів та волі;

—       аналізує види гріховності на прикладах зі Святого Письма та сучасності.

Протиставлення гріху – християнські добрі справи. Шлях прагнення до добра й удосконалення особистості.

—       виявляє сутність протистояння гріховним звичкам засобами християнських чеснот;

—       може назвати і дати характеристики деяким з них;

—       розуміє важливість дотримання прагнення до добра та удосконалення особистості;

—       наводить приклади зі Святого Писання та зі скарбниці християнської думки.

Свобода волі – наша здатність самовизначення стосовно добра і зла.

Усвідомлення своєї свободи і необхідності каяття. Таїнство покаяння. Значення й сила таїнства покаяння.

—       узагальнює творення добрих справ як загальну тенденцію до досконалості свободи волі (на прикладах);

—       усвідомлює, що деякі наші дії підлягають каяттю (на прикладах сучасності);

—       дає належну оцінку власним діям, що є не проявами свободи, а нашої залежності від гріха;

—       може дати опис значення й сили впливу на людину таїнства покаяння (на прикладах зі святого Письма та Передання).

Виховання і розвиток сили волі людини. Самодисципліна.

Хороші звички.

Значення принципів для виховання волі.

—       ознайомлюється з поняттями «виховання сили волі» та «самодисципліна»;

—       визначає хороші й погані звички сучасних людей з погляду загальноприйнятої та християнської моралі;

—       визнає високий духовний потенціал Святого Письма й досвіду духовних отців у справі виховання волі та самодисципліни.

Моральні обов’язки людини (стосовно Бога, ближнього та самого себе).

Розвиток духовної особистості.

Ідеал християнського вдосконалення.

—       аналізує розвиток духовності людей на сучасному етапі та прояв її в справах (приклади сьогодення);

—       визначає витоки загальних проблем гріховності у відступі від моральних обов’язків людини (відношення до Бога, ближнього й до самого себе);

—       має на меті ознайомитись із різними виявами християнського вдосконалення у наш час (на прикладах подвижників 19-20 ст.).

Обов’язки людини щодо ближнього.

Справедливість.

Лояльність і коректність. Християнська справедливість.

—       визнає необхідність і душевну корисність виконання обов’язків людини щодо ближнього;

—       наводить приклади прояву справедливості, лояльності та коректності у стосунках між людьми та протилежні їм дії в стосунках;

—       розуміє зміст поняття «християнська справедливість» (на прикладах зі Святого Письма).

Обов’язки людини перед Богом.

—       вміє навести приклади виконання людьми обов’язків перед Богом із Святого Письма та сучасного життя;

—       визнає можливим об’єднання зусиль людей для примноження благочестя у сім’ї та державі (врятуй себе і тисячі врятуються навколо тебе);

—       розуміє причини існування труднощів;

—       наводить перелік і дає характеристику труднощів, які заважають виконанню обов’язків перед Богом.

Взаємозв’язок і єдність любові до Бога, ближнього й самого себе.

Обов’язок Богопізнання.

—       усвідомлює, що намагання здобути знання про Бога є нагальною потребою та життєвим обов’язком особистості;

—       дає опис знань про Бога і практичних навичок, що повинна осягнути людина (на рівні звичайної віруючої людини);

—       знає про взаємозв’язок і єдність любові до Бога, ближнього й самого себе, що реалізується в кожному вчинку та дії людини;

—       оберігає себе від зухвалості та зарозумілості у намаганнях сучасних людей осягнути глибини Божої Премудрості (техніка безпеки щодо містичних експериментів).

Турбота про душу.

Розвиток розуму.

Поняття про стан оманливості розуму («прелесть» рос. мовою).

—       з’ясовує для себе важливість турботи про душу, як власну, так і своїх ближніх;

—       визначає можливості людини щодо розвитку розуму як однієї із вищих сил душі;

—       ознайомлюється із засобами, що сприяють розвитку розуму через виконання християнських чеснот;

—       може навести різні приклади з життя стосовно правильного й неправильного розвитку розуму (житія святих та сучасні методики).

Значення світської та духовної освіти.

Необхідність духовної освіти для розвитку особистості.

—       розрізняє значення для особистості світської та духовної освіти за змістом і методами впливу;

—       може окреслити переваги однієї та іншої для себе (практична робота);

—       ставить за мету розвиток своєї особистості на прикладах Святого Письма та житій святих подвижників віри.

Естетичні почуття. Християнська краса живопису, іконопису, музики, церковного співу, богослужінь.

Зв’язок краси і моральності у розвитку особистості.

—       ознайомлюється з різноманіттям естетичних почуттів та їхнім впливом на формування особистості (на прикладах естетики світської та духовної);

—       може навести приклади почуттів, які викликають кращі зразки живопису, іконопису, музики, церковного співу, богослужінь тощо;

—       пробує розібратися у зв’язку краси і моральності для розвитку особистості.

Християнська любов як основа моральності.

Характерні прояви християнської любові.

—       подає і аналізує приклади вищих зразків любові як основи моральності людини;

—       може розрізняти різне тлумачення поняття «любов» відносно того, яке функціональне забарвлення надає цим почуттям людина;

—       наголошує на необхідності підвищення статусу любові від сприймання її як прояву суто людського почуття (натомість розуміти Божественний зміст поняття «любов»).

—       висловлює власні думки з приводу вивчених понять та прикладів;

—       ставить питання до однолітків та бере участь у спільному вирішенні запропонованих проблемних ситуацій;

—       узагальнює набуті знання і дає належну оцінку значення цих знань для формування власної особистості.

Розділ ІІ. Християнська віра як основа життя християнина (11 год.)

Поняття про християнську віру.

Символ віри.

Сутність віри.

Бог-Отець.

Створення світу, людини. Ангели.

Властивості Божі.

Гріх.

—       отримує загальні уявлення про зміст понять «християнська віра», «Символ віри», «Бог-Отець», «властивості Божі»;

—       може навести приклади властивостей Божих, властивостей ангелів та людей (порівняльна характеристика);

—       дає загальну характеристику поняття «гріх» і наводить приклади гріха в наші часи.

Син Божий – друга Божественна іпостась. Бесіда про передвічне народження Сина Божого.

—       ознайомлюється зі значенням другої Божественної іпостасі – Сина Божого;

—       відчуває потребу у висловленні щирих почуттів щодо особистості Бога Сина, захоплення Його самовідданим служінням людям (колись і тепер);

—       роздумує над величчю Божественного Одкровення про Сина Божого Ісуса Христа.

Втілення Сина Божого.

Божа Мати.

—       розуміє важливість особистісного подвигу Божої Матері та важкість випробувань на її життєвому шляху;

—       висловлює власні почуття з приводу возвеличення Божої Матері українським народом (духовна пісенна творчість, іконопис, свята тощо);

—       виконує вірші, пісні про Божу Матір;

—       знає історії шанування Божої Матері, Її святих ікон та святих місць в Україні.

Хрест Христовий.

—       розуміє зміст вислову «Хрест Христовий» як прояв величчі духу Боголюдини Ісуса Христа і як відображення подвигу кожного християнина, який йде за Христом;

—       знає приклади і може розповісти про несення «Хреста Христового» із життя Ісуса Христа та житій святих;

—       наводить уривки з художніх та духовних творів на тему «Хреста Христового».

Воскресіння Христове.

—       розуміє і може пояснити зміст Пасхальних свят у житті віруючих людей;

—       переповідає історію Воскресіння Христового;

—       може навести приклади художньої та поетичної творчості вітчизняних і зарубіжних авторів;

—       знає про сакральний зміст свята.

Вознесіння Христове.

—       переповідає історію Вознесіння Христового, знає духовний зміст цієї події;

—       може навести приклади з життя святих апостолів, які були свідками цієї події;

—       знає про великий вплив на людей останніх слів Христа та чекання повернення Спасителя.

Друге пришестя Ісуса Христа.

—       може розповісти, що відомо про друге пришестя Христа;

—       має уявлення про необхідність бути готовим за будь-яких обставин гідно предстати перед Спасителем (риси цієї готовності за Святим Письмом).

Святий Дух –

третя Божественна іпостась.

—       має початкові уявлення про третю Божественну іпостась – Дух Святий;

—       наводить приклади про Духа Святого зі Святого Письма;

—       може вказати ознаки прояву в людях дарів Духу Святого (за Святим Письмом та Святим Переданням).

Віра апостольська – єдина істинна віра.

Хрещення.

Таїнства Христової Церкви.

—       може навести причини, за яких необхідно було відстоювати чистоту віри;

—       знає, як утверджувалась віра Христова як істинна віра;

—       має загальні уявлення про таїнства Христової Церкви;

—       може навести приклади хрещення, яке мало великі наслідки в історії цілого народу (наприклад, хрещення Русі).

Загальне воскресіння мертвих.

Піклування про безсмертя душі.

—       може дати загальну характеристику вчення про воскресіння мертвих;

—       визнає за необхідне піклування кожного про власну душу та її спасіння;

—       дізнається про засоби християнської доброчесності, що ведуть до правильних вчинків і до спасіння нас і наших близьких для вічного життя.

—       узагальнює та надає перевагу тим засобам, які сприяють народженню в нас істинної віри;

—       намагається навести приклади з життя святих та їх вислови про віру, яку вони несли у собі.

Розділ ІІІ. Християнська традиція. Християнська сім’я (9 год.)

Образ сім’ї у Старому і Новому Заповіті.

—       наводить приклади зі Святого Письма різних проявів сімейних стосунків, що відображають різні етапи формування сучасної сім’ї;

—       аналізує і розглядає зміст висловів Ісуса Христа та апостолів про значення сім’ї, сімейних стосунків;

—       може навести приклади із життя святих (приклади зразкових християнських сімей).

Шлюб як таємниця і як таїнство любові в християнській культурі.

—       розглядає шлюб як таємницю і як таїнство любові (зі святоотцівської спадщини);

—       вивчає сучасні вислови авторитетів Християнської Церкви про сім’ю, її проблеми в наш час та вирішення цих проблем у дусі християнської традиції;

—       може навести приклади зразкової любові у християнській культурі різних народів і актуальність навернення до них у наш час.

Християнські традиції української сім’ї.

Батько і мати.

Ієрархічна будова сім’ї.

(Творча робота).

—       наводить приклади з української літератури описів сімей і традицій української сім’ї (на християнських засадах);

—       може дати узагальнені характеристики батька, матері та інших членів української родини;

—       висловлює свої спостереження за змінами в розподілі обов’язків у сучасній українській родині.

Готовність до шлюбу. Ранній шлюб: “за” і “проти”.

Поняття про щасливий шлюб. (Дискусія).

—       обґрунтовує власні уподобання щодо варіанту прийнятного для себе особисто шлюбу;

—       може розрізняти переваги традиційного християнського шлюбу;

—       піднімає питання щасливого шлюбу та аналізує вислови про це сучасних духовних письменників та церковних авторитетів.

Міцність шлюбу як ідеальний принцип існування сім’ї. Благочестиві праведні сім’ї в історії.

—       висловлює власні міркування про ідеал шлюбу на прикладі благочестивих праведних сімей;

—       знає риси характеру та особистої вдачі, які сприяють щасливому шлюбу;

—       визначає риси особистості та гріховні схильності, що заважають тривалості та злагоді у шлюбі.

Полігамний і моногамний шлюб: погляд сьогодення.

—       розмірковує про нехристиянські види шлюбу та статевих стосунків, їх прояв у сьогоднішньому світі та застереження про це у Святому Письмі;

—       ставить перед собою мету дотримуватися схваленої Богом доктрини про моногамний шлюб.

Дитина – дар і благословення.

(Творча робота).

—       уникає зверхності у ставленні до дитини як до істоти малорозвиненої духовно, спираючись на твердження Святого Письма про особливу турботу Христа про дітей;

—       може навести приклади з життя святих, які засвідчують великий духовний потенціал кожної дитини (необхідність оберігати дітей від гріховних звичок);

—       розказує про життя святих родин, які виховували дітей як дар від Бога, присвячували їх Богові та надавали особливого значення їхньому духовному вихованню.

Огляд духовної християнської літератури на теми подружнього життя.

(Круглий стіл).

—       відстоює особисту думку про своє уявлення майбутньої сім’ї та духовний розвиток кожного з членів родини;

—       наводить улюблені місця з християнської духовної літератури на теми подружнього життя;

—       розмірковує над причинами непорозумінь і тим, як їх уникати.

—       ставить перед собою питання вдосконалення своєї особистості задля подальшої реалізації своїх талантів і здібностей душі для інших людей (в родині, в майбутнього подружньому житті);

—       використовує набуті знання для підтвердження своїх думок у вирішенні основних проблем часу (руйнація традиційної форми сімейних стосунків, бездуховність і нерозвиненість особистості, духовна неміч і відсутність вірності).

год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Розділ І. Християнська мораль. Формування особистості (14 год.)

Тема 1.

Вплив християнства на всі сфери життя.

Християнська сім’я. Взаємовідносини чоловіка та дружини, батьків і дітей.

—       розглядає міжпредметні зв’язки християнської етики зі змістом вивченого у курсах української та світової літератури, історії, суспільствознавства, мистецтва тощо;

—       може дати морально-духовні описи християнських родин, взаємовідносин у них чоловіка та дружини, батьків і дітей;

—       зазначає важливість збереження сімейних християнських традицій в сучасному соціумі.

Значення шлюбу.

Християнське ставлення до шлюбу.

Таїнство шлюбу – вінчання. Сучасні труднощі у шлюбі.

Сім’я й держава.

—       розглядає різні форми шлюбу й порівнює їх з християнським взірцем шлюбу;

—       розглядає основні моменти звершення таїнства шлюбу;

—       може навести стратегії виходу із труднощів сучасного життя у шлюбі (за змістом християнського віровчення про обов’язки подружжя);

—       знає про основні закони захисту сім’ї державою і Божественним Промислом.

Космополітизм і його однобічність.

Патріотизм у Старому і Новому Заповіті.

Приклади Мойсея, апостола Павла і Самого Спасителя.

Законність любові до ближнього.

—       має уявлення про космополітизм і патріотизм;

—       ставить питання виховання патріотизму як запоруки цілісності державності, збереження її духовної єдності;

—       наводить приклади патріотизму, описані у Старому і Новому Заповітах;

—       розглядає приклади вияву патріотизму Мойсея, апостола Павла і Самого Спасителя;

—       підтримує думку, що любов до ближнього, як вчить Бог, є для нас законом і виявляється також і через патріотизм.

Шлях спасіння людини в Церкві.

Значення таїнства хрещення. Питання про взаємодію волі людини і дії благодаті Божої.

—       розглядає зміст таїнства хрещення для людини;

—       розкриває для себе поняття «шлях спасіння в Церкві»;

—       намагається осягнути зміст взаємодії волі Божої і волі людини;

—       дає пояснення сили таїнств через їх здійснення благодаттю Божою.

Молитва – подих душі. Необхідність молитви.

Що означає «молитись духом і істиною».

Види молитви за її змістом.

—       розглядає молитву як запоруку духовного життя людини, без якої вона не є насправді духовною;

—       знає з прикладів Святого Письма та житій святих про необхідність богоспілкування у молитві;

—       розмірковує над твердженням «молитись духом і істиною»;

—       визначає види молитви за їх змістом.

Молитва Господня як взірець християнської молитви.

Три її основні частини.

Плоди молитви.

Двоє різновидів молитов.

—       розглядає зміст християнської молитви, даної Самим Господом;

—       знає і може розказати поділ молитви Господньої на частини;

—       усвідомлює корисність для душі плодів молитви;

—       може дати характеристики двох різновидів молитов.

Християнські свята і пости.

Нагірна проповідь про піст. Великий піст – весна для душі. Значення посту і каяття в духовному житті християнина.

—       може передати основний зміст християнських свят та духовний зміст постів (на прикладі Великого посту);

—       переповідає свідчення про піст з Нагорної проповіді;

—       розуміє і може підтвердити прикладами із житій святих значення посту та каяття для духовного зростання особистості.

Праця та її необхідність для християнина.

Самовдосконалення.

Самоосвіта.

—       наводить приклади різного роду видів схвальної праці для християнина і такої, яка недопустима для християнина;

—       знає про необхідність духовних вправ, що сприяють отриманню Божої благодаті для вдосконалення християнина;

—       наголошує і доводить прикладами зі Святого Письма та Передання необхідність самовдосконалення та самоосвіти для християнина.

Обов’язок людини по відношенню до свого тіла.

Прояви гріха в тілі, душі й дусі людини.

—       знає про важливість збереження чистоти тілесної та духовної (на прикладах зі Святого Письма);

—       наводить приклади проявів гріха в тілі, душі й дусі сучасної людини;

—       розуміє і ставить перед собою питання позбавлятися гріховних звичок, які ведуть до розбещення тіла, душі та духу людини, людських спільнот.

Пияцтво та сріблолюбство. Християнська безкорисливість.

—       розглядає причини й вияви найгострішої проблеми духовної і тілесної немочі сучасного населення України (а також інших країн світу) – пияцтва;

—       аналізує різні полюси добра та зла у вигляді безкорисливості й сріблолюбства;

—       знає про марні сподівання на гроші в плані духовного зростання людини (на прикладах святого Письма та житій святих).

Ставлення до здоров’я, поведінка при хворобі.

(Практичне заняття).

—       розглядає основні застереження щодо збереження цілісного здоров’я душі та тіла згідно з християнським вченням;

—       знає про причини (в тому числі і духовні) виникнення хвороб і про поведінку християнина в цих випадках;

—       може навести приклади лікування людей засобами християнської доброчесності та таїнствами.

Ставлення до смерті.

Гріх самогубства (дискусія).

—       розглядає різні версії причин самогубства духовної та душевної природи з огляду на християнське тлумачення походження хвороб душі;

—       знає про засоби збереження духовного здоров’я і недопущення самогубства (як смертельного гріха для душі самогубця перед Богом).

Визначення місця особистості в сучасному суспільстві.

(Диспут).

—       вміє відстоювати власну думку стосовно місця особистості в сучасному світі;

—       розмірковує і наводить приклади важливості вибору духовного шляху розвитку особистості для повної реалізації її здібностей згідно з Промислом Божим.

Творча робота.